Одні – менш емоційні, виявляють свої почуття практично не використовуючи міміку, не змінюючи положення тіла та інтонації голосу. Вони спокійніші, зрідка реагують на що-небудь «бурхливо», тому потребують більш інтенсивної стимуляції до занять або розваг.
Якщо ваша дитина виявляє такий рівень чутливості, варто дотримуватись наступної стратегії у її вихованні та розвитку:
- Проводьте більше інтерактивних занять та ігор. Найпростіше – перекочування м'яча між меблями чи з однієї кімнати до іншої. У подібних іграх дитина постійно зайнята, виявляє інтерес та цікавість («а що станеться, якщо я зараз штовхну м'яча в цей бік?»).
- Привертайте увагу. Намагайтеся якомога частіше привертати увагу дитини, залучаючи її до спільної діяльності. «Розворушити» її емоційність допоможуть танці під динамічну музику, активні ігри на свіжому повітрі, домашні театральні вистави або звичайне рольове читання.
Другий тип дітей вирізняється вираженою емоційністю. Вони демонструють свої почуття та емоції голосно, чітко і ясно, використовуючи гучні інтонації, жести, міміку. Наприклад, коли щасливі – верещатимуть від задоволення; коли гніваються – кусатимуться, жбурлятимуть предмети, битимуться. Ще у них низький поріг фізичної чутливості – вони погано переносять неприємні запахи та смаки, дратуються від контакту етикеток від одягу з їхньою шкірою тощо.
Ось як ви можете допомагати своїй дитині з підвищеною чутливістю:
- Якомога менше фізичних стимулів. Вмикайте тиху, спокійну музику, приглушене, неяскраве світло. Грайте весело, та не надто активно, щоб не викликати збудження. Добре допомагають сенсорні ігри – наприклад, пальчикове малювання.
- Підтримуйте дитину під час особливо емоційних моментів. Часто діти цього типу погано почуваються в галасливих місцях з натовпом людей. Обійміть свого малюка, озвучте його почуття, розкажіть, що розумієте, як він зараз почувається. Не карайте його за бурхливі вияви емоцій, адже це його особливість. Допоможіть заспокоїтись і відчути себе в безпеці. А потім покажіть та розкажіть, як ще можна висловлювати свої почуття, щоб не зачепити та не образити інших.
Чимало дітей знаходяться між цими двома типами. Їхня емоційність не викликає у них та навколишніх жодних проблем. Їхній емоційний стан зазвичай стабільний, рівний. Вони діляться емоціями, але роблять це в «розумних межах».
Якщо вам складно визначитись, до якого з типів належить ваша дитина, дайте відповідь на такі запитання:
- Моя дитина виявляє почуття з високою, помірною чи низькою інтенсивністю?
- Наскільки часто малюк потребує моєї допомоги, щоб заспокоїтись?
- Він товариський та доброзичливий чи звик «захищати» свій простір? Чи любить він торкання?
- Як він реагує на різноманітні текстури тканин (наприклад, вовняні светри чи цупкі сорочки), чи завдають йому дискомфорту етикетки із внутрішнього боку одягу?
- Дитина перебирає їжею? Чутлива до певних запахів?
- Малюк лякається й плаче від голосних звуків та шуму?
- Йому подобаються яскраві вогники та яскраве світло? Чи він починає нервувати, забачивши їх?
