Детальніше з характеристиками цих типів ви можете ознайомитися в цій статті.

Діти зі «складним» темпераментом часто мають вольовий та наполегливий характер. Визначити це можна за такими ознаками:

• швидкі дії – швидко їсть, розмовляє, ходить;
• ігнорує слово «ні»;
• рано вчиться ходити (ті дітки, котрі не повзають, а відразу роблять перші кроки);
• дотримується своїх власних правил;
• нетерпимі до повільних занять, де треба зосереджуватись;
• вказують всім навколо, що робити;
• намагаються контролювати дії батьків та близьких;
• вперто намагаються отримати все, чого забажають;
• вимагають, аби їм віддавали найкращі іграшки та найсмачнішу їжу;
• відмовляються робити те, чого не хочуть.

Виховання сильної, вольової дитини найчастіше виявляється непростою справою. Але не спішіть записувати себе в «погані батьки». Застосувавши грамотні стратегії для виховання та розвитку такого малюка, ви зможете уникнути багатьох проблем.

Матерiал по темi:

Темперамент дитини: особливості, класифікація та рекомендації з розвитку

Звідки береться така сила характеру? Це вроджена риса темпераменту, яку змінити не можна. Діти з сильною волею не є неадекватними або «хворими». Вони настільки ж чарівні, розумні й життєрадісні, як і інші «звичайні» діти. Однак їхній характер може призводити до справжнього протистояння з дорослими.

Ключ до виховання такої дитини – навчитися взаємодіяти з особливостями її темпераменту, а не боротися з ними. І ось які принципи виховання в цьому допоможуть:

1. Не принижуйте й не звинувачуйте свою дитину. Ваш сильний й «складний» малюк нерідко вас турбуватиме своєю поведінкою, але крики та приниження лише посилять його бажання боротися з вашої владою. Легко назвати поведінку такої дитини «поганою», але подібні клейма лише посилять негативне самосприйняття малюка.
2. Дотримуйтесь власних кордонів. Вольовим дітям більше за інших потрібно розуміти, «хто в домі господар». Вони повинні розуміти, які правила й обмеження є у вашій родині. Будьте готові до того, що малюк спробує «розсунути» кожен кордон й порушити кожну заборону. Але ваше завдання – не здавати позицій. Якщо ви самі не поважаєте свої кордони, не очікуйте цього від дітей.
3. Мінімум правил та заборон. Попередній пункт може привести до думки про те, що заборон й кордонів має бути якомога більше. Але це не працює. Занадто багато заборон лише посилять напругу між вами й призведуть до вашого «вигорання» (потрібно чимало сил, щоб їх забезпечувати їх дотримання). Також це викличе «глухоту» вашої дитини – вона просто ігноруватиме ваші слова. Забороняйте й обмежуйте лише те, чого дійсно «не можна» або небезпечно робити.
4. Визнавайте почуття дитини, навіть якщо ви не розумієте її поведінки. Співчуття та емпатія допоможуть вам створити міцні емоційні зв'язки. Чим більше почуттів має до вас малюк, тим більший вплив ви маєте на його поведінку. Визнайте будь-які почуття, а не тільки «хороші». При цьому, якщо потрібно, встановлюйте обмеження на їх прояв. «Це нормально, що ти зараз сердишся. Я тебе розумію. Я не дозволяю тобі відібрати іграшки у сестрички, тому тобі прикро. Але штовхати її та віднімати іграшки не можна!».
5. Зосередьтеся на позитивних рисах характеру. Навіть у «складних» дітей є позитивні сторони. Націліть свою увагу й енергію дитини на їхній розвиток. Навіть такі якості, як впертість та завзятість можна розглядати з гарного боку –  як наполегливість, незалежність, енергійність.
6. Цінуйте і хваліть «хорошу» поведінку. Пам'ятайте, що дітям необхідна будь-яка увага – як позитивна, так і негативна. Якщо ви акцентуватиметесь на їхніх примхах, хуліганстві й вимогах, то вони будуть залучати до себе увагу саме такими способами. Тому звертайте більше уваги на «правильну» поведінку, а спалахи складного характеру намагайтеся хоча б іноді ігнорувати.

Станьте батьками, які «в одному човні» з дитиною. Якщо малюк відчуватиме вашу постійну підсвідому боротьбу з ним та його темпераментом, то непослуху й агресії стане тільки більше. Створюйте міцні емоційні зв'язки з сином чи дочкою та розвивайте сильні сторони їхньої особистості. Це піде на користь вашим стосункам!