Які навички називають жорсткими

Жорсткими навичками (hard skills) прийнято називати ті вміння, які по суті є професійними. Англійці називають їх «hard skills». Ці навички можна й потрібно опановувати. Вони ґрунтуються на запам'ятовуванні послідовних дій і добре піддаються оцінюванню.

Наприклад, вміння столяра виготовляти певну кількість табуретів на день — це жорсткі навички. І тим вони вищі, чим швидше майстер виконує роботу, чим менше його вироби мають вад і недоліків. Оцінити таку роботу можна за чіткою шкалою, яка виражає в числах кількість витраченого часу, кількість допущених помилок і відповідність обраному зразку.

Уміння спортсмена брати певну висоту в стрибку — це теж жорсткі навички. Вони з'явилися в результаті довгих і одноманітних тренувань, схожих одне на інше. Уміння водити автомобіль із часом відточується до автоматизму, як і майстерність готувати, ремонтувати щось, танцювати й навіть говорити іноземною мовою або оформляти документацію. Все це жорсткі навички. Їх значення в житті людини складно перебільшити, але якщо вміння фахівця обмежуються тільки ними, то пристойний кар'єрний ріст йому не під силу.

Чому? Розглянемо другу категорію навичок — м'яких.

Матерiал по темi:

Секрет успішного виховання дитини. Поради турботливим батькам

Що таке м'які навички

М'якими, гнучкими навичками або метанавичками (soft skills) називають вміння, які виробляються протягом життя людини. Це так звані особистісні якості, які не піддаються вимірюванню. Сюди можна віднести соціальні навички, емоційний інтелект, силу волі, завзятість, креативність, вміння протистояти стресам і знаходити спільну мову з оточуючими, здатність адаптуватися до змін в умовах життя й праці, здатність до навчання й т.д. Але головною складовою таких навичок є здатність до подальшого саморозвитку.

Мета навчання дитини полягає в тому, щоб зробити її здатною розвиватися далі без допомоги вчителя (Елберт Хаббард).

Ці навички неможливо оцінити за допомогою балів, але вони не менш важливі в будь-якій справі й будь-якій професії.

Візьмемо для прикладу роботу електрика. На передньому плані тут, безумовно, жорсткі навички: вміння правильно й швидко виконувати свою роботу; знати, як влаштовані електроприлади й розбиратися в тонкощах проводки.

А тепер подумаємо, якого електрика ви б викликали полагодити вимикач із запропонованих двох варіантів:

• Досвідченого майстра, з багаторічним стажем, але похмурого й хамуватого. Він бере трубку після п'ятого дзвінка й затягує терміни виконання роботи. Сусіди кажуть, що він геній у своїй справі, але в чому була поломка, він так і не зміг вам пояснити.
• Старанного й відповідального фахівця, який до якісного ремонту докладає ввічливе звернення, зняті біля входу черевики й нуль хвилин запізнення. Розповів, чому сталася поломка, і як уникнути її в майбутньому.

Перший варіант являє собою добірку виключно жорстких навичок. Така людина відмінно орієнтується у своїй спеціалізації, але на роботу її приймати не поспішають. І підйом по кар'єрних сходах у неї відбувається зі скрипом.

Другий варіант — той самий випадок, коли поєднання гнучких і жорстких навичок дозволяє майстру не тільки якісно виконувати свою роботу, але й не турбуватися про пошук замовників. До такого фахівця клієнти шикуються в чергу. Чи працює він поодинці, чи в команді — з ним завжди легко й комфортно, тому в професійному зростанні для нього відкритий «зелений коридор».

Виховання є засвоєння хороших звичок (Платон).

Ще один яскравий приклад, коли нестача м'яких навичок стала перешкодою в кар'єрному зростанні, — з життя музикантів.

Соліст однієї з невеликих рок-груп мав, здавалося б, усі дані, щоб заслужити всесвітню популярність: відмінний голос, приголомшлива пластика й артистизм. Глядачі його обожнювали. Додайте сюди консерваторську освіту — у наявності жорсткі та м'які навички.

Однак останніх виявилося недостатньо: хлопець не вмів працювати в команді, і брак соціально-емоційних навичок виливався у конфлікти з колегами. В результаті він виявився виключений зі своєї групи.

Матерiал по темi:

Соціально-емоційний розвиток дітей віком 24-36 місяців

Коли м'які навички «черствіють»

Трапляється й так, що м'які навички перетворюються на жорсткі. І якщо це супроводжується повною заміною свідомих дій звичними — то не дуже добре, й цього слід уникати. Наведемо такий приклад: молодий учитель вперше влаштувався на роботу в школу. Він застосовує всі свої гнучкі навички, щоб його уроки були цікавими, пізнавальними й побудованими точно за методикою. Він шукає емоційного контакту з учнями, використовує ігрові та сюрпризні моменти, прагне підходити до роботи творчо.

Рік за роком діти змінюють один одного, а знання, які потрібно вкласти в них, не змінюються. Уроки перетворюються на рутину, виклад матеріалу — на звичний потік набридлої інформації. Від творчої іскри не залишилося й сліду. В усі ігри він грав із попередніми класами раз по п'ятсот, і сьогодні повторює їх вже за звичкою. Діти раді грі, але нудьга, що відчувається поряд із учителем, навіває тугу.

Небезпека перетворення гнучких навичок на жорсткі підстерігає представників будь-яких професій — водіїв, кондитерів, столярів і навіть художників і дизайнерів, які звикли працювати в одному стилі й випускають у світ «шедеври», зроблені «під копірку».

Для керівників таке «перетворення» загрожує зниженням ефективності роботи всієї команди. Звичні алгоритми дій — прямий шлях до застою в бізнесі.

Які заняття вимагають наявності метанавичок

М'які навички потрібні будь-якій людині незалежно від її вроджених умінь та обраної нею професії. У будь-якій справі вищий попит буде на фахівця, який вміє вести переговори й співпрацювати з колективом, вчасно закриває розпочаті проекти й уміє знайти вихід із ситуації в разі форс-мажору.

Нікому не хочеться мати в штаті сварливого або незібраного співробітника, ніхто не дасть підвищення людині, яка регулярно кричить на підлеглих і потім пояснює, що «зірвався» і «такий вже характер». Гнучкі навички передбачають уміння справлятися зі своїми емоціями й слабкостями, відповідальність і пунктуальність.

Крім того, наявність таких навичок — не тільки запорука успішного просування вашої дорослої дитини по кар'єрних сходах, а й важлива умова щасливого життя в цілому.

Міцна сім'я, наявність хороших і надійних друзів, мирні стосунки з сусідами, вміння правильно вибрати заняття до душі й створювати затишок у домі, ефективно розпоряджатися грошима й часом, виховувати щасливих дітей (ваших онуків, між іншим!) — все це метанавички. Вони точно знадобляться в житті вашій дитині.

Подумайте про це, коли перед вами постане вибір: віддати її на гурток акторської майстерності чи найняти чергового репетитора з математики.

Матерiал по темi:

Як виховати щасливу дитину: 6 дієвих порад

Як розвинути гнучкі навички у дітей

Гарна новина полягає в тому, що гнучкі навички не видаються людині в якості подарунка до дня народження. Вони розвиваються, але для їх формування не існує спеціальних вправ і підручників. І все ж, зробити це набагато простіше, ніж, скажімо, навчити дитину грамотно писати.

Ваш приклад

Перше, що знадобиться малюкові для оволодіння цими диво-навичками — батьківський приклад. Уникаючи набридливих порівнянь дітей із глиною, пластиліном чи губкою, скажемо тільки, що навіть сам макет сім'ї людина бере зі свого дитинства. Вона будує власні відносини, оглядаючись на батьківський образ. Якщо сварки й грубість між батьками були в порядку речей, то, швидше за все, з майбутнім чоловіком чи дружиною на їх дитину чекає те ж саме: образи й лайка.

Тільки живий приклад виховує дитину, а не слова, нехай найкращі, але не підкріплені справою (А. С. Макаренко).

Якщо ж батьки на власному прикладі показали дітям, як уникати грубощів під час конфлікту (без них не обходиться в будь-якій сім'ї), як реагувати на труднощі, знаходити компроміс і співчувати ближньому — то і їхні онуки зростатимуть в атмосфері добра і спокою.

Багатство вражень і особистий досвід

Що різноманітніше буде життя вашої дитини, то більше вона дізнається й більшого навчиться.

Є раціональне зерно в тому, щоб дозволити малюкові розбити чашку або тарілку (Тім Селдін, «Енциклопедія Монтессорі»).

Уникайте ізоляції малюка, відвідуйте цікаві місця й спілкуйтеся з людьми різного віку. Дитина переймає не тільки ваш досвід, але також досвід інших дітей, яким точно є що запропонувати їй у плані нових ігор і способів спілкування. Відвідуйте цікаві заходи, водіть до театру й на виставки, на загальноміські новорічні ялинки та майстер-класи. Максимально залучайте її до всіх доступних видів діяльності.

Запам'ятайте: спілкування вчить дитину спілкуватися, творчість — творити, а робота в команді — працювати в команді. Не забувайте також про першу умову — надання власного позитивного прикладу.

Свобода вибору

Діти набагато мудріші, ніж нам іноді здається. Навіть якщо це складно, постарайтеся довіряти своїй дитині. Навіть якщо ви точно знаєте, що на цей раз нічого у неї не вийде, що вона неправильно будує цей будиночок із кубиків і що той зараз впаде — дозвольте дитині зробити цю помилку. Наступного разу вона обере інший, більш ефективний шлях. Якщо ж ви її обмежите у виборі, наступного разу вона прийме як даність чужу нав'язану думку.

Не ображайте дітей готовими формулами, формули — порожнеча; збагатіть їх образами й картинами, на яких видно сполучні нитки. Не обтяжуйте дітей мертвим вантажем фактів; навчіть їх прийомам і способам, які допоможуть їх осягати (Антуан де Сент-Екзюпері).

Свобода вибору виправдана в кожному першому випадку, де немає загрози життю або здоров'ю дитини. Дозволити малюку самому вчинити так, як він вважає за потрібне, — це значить виховувати самостійність, поважати його думку (а значить — формувати самоповагу) і вчити приймати зважені рішення.

Розвиваючі ігри

«Ага, ось воно!.. — скажете ви. — Все ж-таки вправи на розвиток метанавичок існують!»

Не варто плутати вправи й навчальні ігри з розвиваючими. Відкладемо справжнє навчання до тієї пори, коли продзвенить перший шкільний дзвінок.

Зараз ваша задача — розвинути у малюка пам'ять, увагу, творчі навички, а також навчити його емпатії й цілеспрямованості. А для цього вам швидше знадобиться залишити дитину в спокої наодинці з іграшками, олівцями й конструкторами, ніж шукати спеціальні ігри з чіткими правилами.

Залиште дітей у спокої, але будьте в межах досяжності на випадок, якщо будете потрібні (Астрід Ліндгрен).

Кілька ідей ми вже підготували для вас на сторінках нашого сайту.

Підтримка

Підтримуйте будь-яку ініціативу дитини. Це складно: у втомлених і зайнятих батьків не завжди є ресурс, щоб на чергову ідею маленького винахідника з захопленням відповісти: «Це так круто!!!»

Однак постарайтеся надавати дитині максимальну підтримку. Навіть якщо вона вилила два відра води на підлогу, намагаючись допомогти вам із прибиранням. Від того, що ви будете бурчати, води на підлозі не зменшиться. А ось зважитися на нову добру справу малюкові в майбутньому буде важче: «А раптом знову не вийде, і мене вилають?..»

Так людина втрачає прагнення до активності, так гинуть у дитячому характері лідерські якості. Не допустіть цього.

Матерiал по темi:

Темперамент дитини: комунікабельність

Ваші гнучкі навички

Торкаючись теми розвитку метанавичок у дітей, було б несправедливо обійти увагою їхніх батьків. Адже неможливо навчити дитину тому, що недоступно вам самим.

Метанавички можна розвинути не тільки в дитинстві, але і в дорослому віці. І це неодмінно треба робити.

Вже одне те, що малюк буде отримувати такі важливі вміння просто дивлячись на вас — відмінний привід зайнятися своїм особистісним зростанням. Не кажучи вже про те, що оволодіння такими навичками значно розширить ваші власні можливості як у професійному плані, так і в повсякденному житті.

Сьогодні у великих компаніях навіть існує таке завдання для HR-менеджерів — розвиток метанавичок у персоналу.

Справжня освіта видобувається тільки шляхом самоосвіти (Н.А. Рубакін).

Основний спосіб становлення будь-яких якостей у людини — це занурення в ситуацію, де ці якості їй знадобляться. Додаємо сюди розширення спектру знань шляхом читання книг, перегляду хороших, нехай і дещо важких для сприйняття, фільмів, — і ви відчуєте результат.

Не потрібно наздоганяти...

Ці слова Тетяни Чернігівської висловлюють усю суть того, до чого потрібно прагнути сьогодні в вихованні та навчанні дитини: залишити нікому не потрібні змагання, не намагатися наздогнати й перегнати того, хто вміє більше, ніж ваш син або донька.

Наздоганяти не потрібно взагалі — треба бігти іншою дорогою. Тому потрібно шукати інші ходи. Це саме те, що робить наш мозок, між іншим (Тетяна Чернігівська, доктор наук з фізіології й теорії мови, завідуюча лабораторією когнітивних досліджень СПбДУ).

Таким чином, становлення гнучких навичок у дитини відбувається природним шляхом, якщо батьки змогли створити для цього відповідне середовище. Що насправді не так уже й складно — набагато легше, ніж посадити її за підручники. Це під силу кожному з нас.