Постнатальна депресія: чому материнство не приносить радості?

Емоційний стан, званий «бебі-блюзом», з'являється у 40-80% молодих мам за кілька днів після пологів. Основна його причина – гормональна перебудова й зміна звичного способу життя. Симптоми такого стану зазвичай минають самостійно за 1-2 тижні. Але іноді вони не минають, посилюються й призводять до післяпологової депресії.

Іноді складно розмежувати й відрізнити пригнічений стан через втому й гормони від депресії. Післяпологова депресія, як і будь-яка інша, – це захворювання, а не просто поганий настрій або відсутність повноцінного сну. Її можна визначити за двома основними ознаками:

• симптоми тривають більше ніж 2 тижні й не минають самостійно;
• вони настільки помітно виражені, що заважають повсякденному життю.

Згідно зі статистикою, постнатальний депресивний стан виникає приблизно у 10% жінок. Але фахівці вважають, що насправді їх значно більше, тому що багато мам просто не звертаються за допомогою й нікому не розповідають про свої переживання.

За даними Американської психіатричної асоціації, перші симптоми можуть з'явитися вже за 1-2 тижні після пологів. Але також часто в післяпологову трансформується перинатальна депресія, що почалася ще під час вагітності.

Попри те, що будь-яка депресія вважається хворобою, постнатальний пригнічений стан протікає не так важко, як інші різновиди. Адже все одно мають місце приємні емоції та враження від своєї нової ролі, а також можливість «перемкнутись» на турботу про малюка й таким чином приглушити симптоми.

Матерiал по темi:

Депресія під час вагітності: причини та наслідки для дитини

Післяпологовий депресивний стан за симптоматикою майже повністю збігається з перинатальним. Основними симптомами є:

• сильна печаль, відчуття безнадії й безпорадності;
• плаксивість;
• втрата задоволення від улюбленої повсякденної діяльності та захоплень;
• проблеми зі сном (безсоння одночасно із нестачею сну й сильним бажанням спати);
• порушення харчової поведінки (відсутність апетиту, надмірне відчуття голоду й переїдання, булімія чи анорексія);
• почуття вини перед дитиною чи близькими;
• занепокоєння та надмірний патологічний страх за малюка;
• складнощі з концентрацією уваги;
• небажання жити;
• відсутність сексуального потягу;
• надмірне незадоволення своїм тілом;
• уникання спілкування з друзями та рідними;
• дратівливість;
• внутрішня напруженість та гіперконтроль;
• відсутність цікавості до дитини;
• відчуття, що малюка «підмінили», що він чужий;
• небажання зранку вставати з ліжка;
• агресія у відповідь на плач дитини.

Останній пункт особливо важливий. Якщо з'являється агресія в ставленні до малюка, важливо зрозуміти, де її межі. Якщо ви відчуваєте, що здатні зашкодити дитині, то краще на період одужання попросити піклуватись про неї когось із близьких.

Післяпологова нудьга (зазвичай, в третю добу після пологів) цілком нормальна за фізіологічними причинами. Й вона не завжди трансформується в депресивний стан. Існує ряд факторів, котрі підвищують ризик розвитку постнатальної депресії:

• допологова депресія;
• стресові ситуації під час вагітності чи відразу після пологів;
• травматичний пологовий досвід;
• передчасні пологи;
• відсутність соціальної підтримки;
• проблеми з грудним вигодовуванням;
• затяжна післяпологова нудьга;
• незапланована вагітність;
• народження близнюків;
• статус матері-одиначки;
• психічні захворювання в родині;
• фінансова нестабільність;
• домашнє насилля;
• гестаційний діабет.

Варто пам'ятати про те, що вони самі по собі не є причинами появи депресії. У багатьох жінок присутні відразу декілька факторів, але вони жодного разу не відчували цього стану.

Справжньою причиною післяпологової депресії є поєднання гормональних, емоційних та генетичних факторів, які не контролюються. Це особливо важливо, тому що багато молодих мам відчувають сильне почуття вини за те, що піддались депресивному стану. Насправді їхня поведінка ніяк на це не вплинула.

Також «помічниками» депресії є фізичне виснаження після пологів, брак сну й особлива чутливість жінки до зміни рівня естрогену й прогестерону.

Дослідження дітей, матері яких страждали на депресію після пологів, виявили затримку фізичного та психічного розвитку. Найчастіше це відставання в зрості та відхилення від вагової норми. Іноді це пов'язано з тим, що мама в такому стані не може забезпечити дитині необхідну увагу, повноцінно годувати її грудьми або ж займатись розвивальними заняттями та іграми.

Такий постнатальний стан може тривати декілька місяців або навіть років. Якщо дуже довго відкладати лікування, стан сильно позначиться не лише на особистості мами й стосунках в сім'ї, а й на дитині. Відчуваючи депресивні симптоми, жінки мають труднощі у спілкуванні з дитиною, що призводить до затримок його когнітивного розвитку та навичок спілкування. Діти отримують недостатньо уваги, ласки й турботи, яких так потребують безпосередньо після пологів. Мамам в стані депресії важко вчасно розпізнавати потреби свого малюка, вони рідше підходять до крихітки, рідше беруть на руки або граються.

Експерти переконані, що діти матерів, які зазнали цього стану, мають проблеми з відчуттям безпеки, базової довіри, механізмами самозахисту. У них розвивається підвищена тривожність, складнощі у вираженні своїх емоцій та почуттів, схильність до депресій.

Якщо вчасно звернутись до фахівця, то обране лікування допоможе «вибратись» з депресії. Крім того, спілкування з лікарем допоможе мамі відчувати себе не такою самотньою й безпорадною. Чим раніше жінка впорається зі своїм станом, тим більше уваги та турботи дістанеться малюкові.

При слабко виражених симптомах лікар може призначити спостереження за симптомами й регулярні огляди. Якщо стан погіршується або ж депресія виражена досить сильно від початку, зазвичай призначають бесіди з психологом й/та медикаментозну терапію.

Зустрічі з психологом можуть бути індивідуальними чи груповими. У другому випадку заняття проходять з групою інших молодих мам зі схожими симптомами або із членами родини. Результати такої роботи з'являться не так швидко, як при лікуванні антидепресантами, але в деяких випадках цього достатньо.

Приймання ліків допомагає збалансувати мозкові процеси, котрі «відповідають» за настрій. Іноді лікар призначає комбінацію антидепресантів для покращення результату. Найчастіше полегшення відчувається вже за 3-4 тижні їх прийому.

Близько 10% жінок з постнатальною депресією не можуть впоратись з нею самостійно чи під контролем лікаря, тому їх шпиталізують.

Окрім призначеного лікування існують й методи самодопомоги, котрі послаблюють ступінь вираженості симптомів й допоможуть швидше повернутись до нормального життя:

1. Регулярно відновлювати свої сили. Зазвичай після появи малюка піклування про себе відступає на другий план. Багато мам тільки до вечора згадують, що навіть не встигли поснідати або вмитись з ранку. Але за наявності депресивного стану важливо поставити себе на перше місце й задовольняти власні базові потреби: добре харчуватись, добре спати, гуляти на свіжому повітрі, приводити себе до ладу тощо. Прийнятий зранку душ й повноцінний сніданок, поки чоловік або бабусі посидять з дитиною – вже можуть стати запорукою гарного настрою на цілий день.
2. Не вимагати від себе занадто багато. Післяпологову депресію часто супроводжує почуття провини. Жінці може здаватись, що вона погана мати або ж не любить своєї дитини. Але це не так. Будьте поблажливішими до себе, хваліть навіть за «маленькі» перемоги – за те, що встали з ліжка вранці (хоча це було дуже складно), що пішли з малюком на прогулянку чи приготували смачний обід.
3. Кличте на допомогу. Хороша мама – не та, що все робить сама, не «навантажуючи» інших членів родини своїми проханнями про допомогу. Наприклад, доки малюк спить у візочку на вулиці, йому все одно, хто саме вийшов з ним на прогулянку. Попрохайте когось із рідних погуляти, а тим часом приділіть час собі, відпочиньте чи займіться домашніми справами.
4. Говоріть про свої почуття. Тримати все в собі, боячись зізнатись комусь у злості чи роздратуванні, – вірний шлях до того, щоб депресія затрималась надовго. Розмовляйте з чоловіком чи близькими друзями, знайдіть в соцмережах або на форумах інших молодих мам з тією ж проблемою. Чим більше ви будете озвучувати свої почуття та емоції, тим швидше зможете з ними впоратись
5. Відпочивайте за будь-якої нагоди. Цілодобовий догляд за дитиною втомлює, але жінки з післяпологовою депресією часто не можуть швидко заснути, навіть якщо сильно втомились. Недосипання накопичується й посилює інші симптоми.
6. Знайдіть способи, які допомагають відновити ваші сили – прогулянка на самоті, тепла ванна з піною, читання книг, журналів. Лише одна година в день, присвячена власним потребам, допоможе «наповнитись» енергією й силами.

Фахівці переконують, що профілактикою розвитку післяпологової депресії є підготовка до пологів – як теоретична, так і психологічна. Це відвідування курсів, «шкіл майбутніх мам», лекцій та семінарів. До програми навчання зазвичай входять техніки дихання й розслаблення, гімнастика або йога для вагітних, а також теоретичні та практичні заняття з догляду за дитиною. Це допомагає налаштуватись на пологи, підготувати себе до нової ролі й дізнатись деякі «хитрощі», які допоможуть молодим батькам впоратись з післяпологовим стресом. Заняття проводять в групах, часто навіть разом з майбутніми татами – така атмосфера також сприяє нейтралізації перинатального стресу, почуття, що «ніхто не розуміє й не поділяє інтересів» майбутньої мами.

Найголовніше при виникненні перших симптомів депресії після пологів – не замикатись в собі й своїх проблемах. Чим раніше ви обговорите це з близькими або лікарем, тим швидше почнете терапію й повернетесь до звичайного життя молодої мами.