Кроковий рефлекс і навіщо він потрібен

Природа створила людину за дуже мудрою схемою.

До того, як малюк у рік упевнено встане на ніжки, мамі доведеться вкласти в підготовку до цієї хвилині чимало сил і часу. Найменший збій у психофізичному розвитку немовляти може відбитися на його майбутньому здоров'ї, і ​​задача дорослих полягає у своєчасному виявленні порушень. Саме цьому й служать основні рефлекси новонародженого, зокрема — кроковий рефлекс.

Він проявляється у малюків одразу після народження й геть зникає в півтора — три місяці. На перший погляд він абсолютно непотрібний для дитини, але ось для батьків його наявність і своєчасне згасання служать свідоцтвом, що розвиток крихти відбувається так, як треба.

Перевірити кроковий рефлекс у дитини дуже просто: візьміть малюка так, щоб його тіло прийняло вертикальне положення. При цьому ніжки повинні торкатися горизонтальної поверхні. Дитина відразу почне перебирати ніжками, неначе крокує дорогою.

При проведенні перевірки надійно фіксуйте спинку й голову дитини.

Матерiал по темi:

Дитина вчиться повзати: розвивальні вправи й рекомендації

Коли дитина починає ходити: норми й відхилення

Ранні спроби малюка ходити викликають у більшості батьків гордість, і це цілком виправдано: такий маленький — і вже сам ходить. Як тут не розчулитися! Це може статися, коли малюкові буде 9 — 10 місяців, або навіть раніше, і тут немає нічого поганого, якщо це сталося природно. В даному випадку дитина сама почала вставати на ніжки й пересуватися кімнатою — значить, вона повністю до цього готова.

Зовсім інша справа, якщо малюк не намагається сидіти, спинатися на ніжки або ходити, а батьки стимулюють його, прагнучи прискорити процес. Різке, необґрунтоване навантаження на хребет, яке отримує дитина, чревате серйозними проблемами з поставою й зі здоров'ям у цілому.

Не потрібно «привчати» малюка ходити — він освоїть це мистецтво самостійно, якщо ви просто надасте йому таку можливість, прибравши подалі дитячі шезлонги, манежі й ходунки.

Що пізніше виникнуть вертикальні навантаження на хребет — тобто стояння, ходіння, сидіння, — то менше буде проблем на перспективу (Є. Комаровський).

 Можливо, це станеться ближче до року або трохи пізніше: момент першої спроби ходити самостійно може припасти й на вік півтора років, що теж у межах норми. І чим пізніше дитина почне ходити, тим краще буде для її фізичного здоров'я.

Головна умова — малюк повинен робити ці спроби сам і бути добре підготовленим до прямоходіння. А ось підготовка, яка полягає у зміцненні кістяка та м'язів спини, може починатися задовго до того, як він навчиться навіть сидіти.

Підготовка дитини до ходіння

Існує чимало вправ, що сприяють зміцненню м'язів спини малюка. Найкраще таке тренування — це повзання. Але й до того, як дитина почне повзати, ви можете виконувати з нею вправи, що готують до сидіння, стояння й ходьби.

Матерiал по темi:

Розвивальні ігри для дітей від 6 до 12 місяців

Навіщо дитині повзати

Повзання — ідеальний спосіб тренування всіх груп м'язів: верхніх і нижніх кінцівок, спини, грудей і шиї. Повзаючи, малюк розвиває координацію рухів і розширює кругозір. Він поступово готує свій хребет до навантажень, які спровокує вертикальне положення тіла при сидінні й ходьбі.

Тим часом, повзання — не той навик, яким запросто опановує будь-яка дитина. Деякі діти навідріз відмовляються повзати, й виникає враження, що це їм не потрібно. Часом батьки стимулюють малюка скоріше стати на ніжки й зробити перші кроки, «перестрибнувши» таким чином через важливий етап розвитку і здивувавши близьких швидким дорослішанням.

Подібна тактика — погане рішення. Якщо малюк не виявляє бажання повзати, з боку батьків буде дуже правильним докласти всіх зусиль, щоб зацікавити його пересуванням поповзом. Повна відсутність періоду повзання погано позначається на здоров'ї опорно-рухового апарату дитини, в той час як тривале повзання ніяким чином не може їй зашкодити.

Стояння — велика перемога маленької людини

Більшість малюків у 8 місяців уже досить упевнено стоїть, тримаючись за бортик ліжечка.

Щоб стимулювати дитину підніматися на ніжки самостійно, розмістіть уздовж бортика веселі іграшки, які привернуть увагу маленького дослідника. Зацікавившись, малюк стане підніматися на ніжки, вправляючись в умінні стояти.

Ходунки — всі «за» й «проти»

Винахід ходунків полегшив побут багатьох мам і в той же час приніс чимало проблем.

Удавана безпечність звичайних ходунків не перестає бути уявною від того, що сучасні моделі стали більш масивними й оснащені електронними пищалками та кольоровими вогниками.

Розглянемо негативні сторони застосування ходунків:

• Нерідкі випадки, коли діти перевертаються в ходунках або перекидають на себе важкі предмети меблів, врізавшись у них на ходу.
• Залишатися надовго в вертикальному положенні для маленької дитини важко й шкідливо, тому що це провокує невиправдано велике навантаження на хребет. І якщо в ліжечку або манежі малюк може самостійно лягти, щоб дати спинці відпочити, в ходунках це виключено.
• Неправильне положення ніжок під час пересування в ходунках (навшпиньки) може стати звичкою і в майбутньому завдати чимало клопоту.
• Навчившись ходити в ходунках, малюк ризикує набагато сильніше, ніж дитина, що робить перші кроки самостійно. Звикнувши, що можна в будь-який момент відкинутися назад і використати ходунки як крісло, дитина продовжує робити це й без ходунків. Результат: падіння на спину й удар потилицею об підлогу.

У той же час використання ходунків має свої переваги. Цей пристрій відмінно вам послужить у моменти, коли малюка необхідно залишити на пару хвилин там, де немає доступу до манежу, зокрема — на кухні. Конструкція не дозволить малюкові наблизитися до місць, де зберігаються небезпечні предмети, й послужить своєрідним бар'єром на шляху до неприємностей.

Матерiал по темi:

Життя в русі від народження до трьох років

Однак використовувати ходунки для «привчання» дитини до ходьби — погана ідея, якщо тільки мова не йде про ходунки-штовхач. Їх консрукція принципово відрізняється від класичних моделей тим, що дитина в будь-який момент може скористатися ними або припинити їх катати за своїм бажанням. Ходунки в цьому випадку служать не засобом пересування малюка, а опорою, за яку він тримається. Він може легко залишити ходунки й обпертися на найближчий предмет меблів.

При цьому дитина стає повністю на всю стопу й учиться тримати рівновагу.

Ігри та вправи, що стимулюють розвиток навичок ходіння

Велика частина вправ, покликана навчити малюка ходити, спрямована на пробудження у нього інтересу й бажання робити перші самостійні кроки.

Крім ходунків-штовхачів, гарною підмогою в розвитку навичок ходіння стануть м'яч і іграшки-каталки. Іграшковий візок, за який малюк може триматися, також підійде в якості навчального посібника, якщо він досить стійкий. Якщо ні — ви можете «навантажити» його чимось важким (наприклад, книгами або пляшкою з водою), щоб він не перекидався під час руху.

Дуже подобається малюкам і ходити, тримаючись за іграшкове кільце, яке з іншого боку тримає мама чи тато. Коли малюк буде досить добре ходити з опорою, ви зможете відпустити кільце, й сама його присутність додасть малюку хоробрості — його кроки стануть більш упевненими.

Вчитися ходити можна й на прогулянці: заохочуйте бажання дитини пройтися самостійно, наздоганяючи іншого карапуза або штовхаючи поперед себе власну коляску.

Чого точно не варто робити

Як і будь-якому дбайливому батькові, вам неодмінно хочеться зробити що-небудь корисне, щоб допомогти малюкові розвиватися відповідно до віку й не відставати від однолітків. Однак часом найкраще, що ви можете зробити — це не заважати. І вже точно не варто квапити події.

• Отже, список найневдаліших рішень, якими найлегше нашкодити дитині та яких слід неодмінно уникати:
• Обкласти дитину подушками, щоб вона вчилася сидіти.
• Перетворити манеж на основне місце для ігор дитини.
• Саджати в ходунки до 8 місяців.
• Залишати в ходунках більше, ніж на 10 хвилин.
• Використовувати стрибуни.
• Не дозволяти дитині вільно пересуватися по кімнаті.

Важливим недоліком є ​​також пристрасть батьків до дитячого взуття. Пінетки, черевички й сандалі гарні під час прогулянок по вулиці, де необхідність в них дійсно існує.

Ходіння будинком босоніж сприяє правильному формуванню стопи й забезпечує її масаж, пом'якшує навантаження й допомагає дитині правильно розподіляти вагу тіла. Це дуже важливо й для загартовування малюка, тому неодмінно дозволяйте йому пересуватися вдома без взуття, тим більше, що це набагато зручніше для нього, ніж ходьба в черевичках або пінетках.

Коли настав час звернутися до спеціаліста

Порівнювати успіхи своєї дитини в чому б то не було з досягненнями інших дітей — від початку й до кінця погане заняття. І розлучатися з цією звичкою слід якомога швидше, наприклад, коли вас відвідує занепокоєння з приводу її вміння або невміння ходити.

Щоб бути впевненим у тому, що малюк здоровий, досить вчасно проходити планові огляди в педіатра й розповідати йому про все, що вас турбує в поведінці та розвитку малюка.

Все, що ви повинні, — це мінімум два рази на рік протягом першого року життя показати дитину педіатру. І оптимальні місяці — три і дев'ять (Є. Комаровський).

Крім того, не існує чітких меж, коли та чи інша дитина повинна навчитися сидіти або ходити. Існуючі норми дуже розмиті, й розвиток дитини слід оцінювати в комплексі, що й зробить фахівець, коли ви до нього звернетеся.