Вмілі ручки

На четвертому місяці координація рухів малюка вже досить розвинена, щоб він міг схопити й обмацати іграшки, що висять поблизу. Під час годування він притримує ручками груди або пляшечку із сумішшю. Прояв таких навичок слід всіляко стимулювати й заохочувати. Підвішуйте в ліжечку й візочку яскраві речі так, щоб маленький дослідник міг до них дотягнутися. Це можуть бути іграшки, різні за формою, кольором та текстурою. Найкраще, якщо «наочний матеріал»  буде якомога різноманітнішим.

Чіпляючи іграшки в зоні досяжності дитини, не забувайте про безпеку й навіть на хвилину не залишайте дитину поруч зі стрічками й мотузочками.

Що можна й потрібно чіпляти до ліжечка малюка, окрім звичайних брязкалець

• кульки різного діаметру;
• пошиті вручну чи в'язані іграшки;
• намисто з великими намистинами, нанизаними на міцну мотузку, слінго-намисто;
• кільця.

Перевага надається простим, нехитрим формам й насиченим кольорам.

Радість зустрічі та інші емоції

Дорослішаючи, малюк вчиться ясніше демонструвати свої емоції. З кожним днем він стає все кумеднішим, а спілкування з ним – цікавішим й різноманітнішим.

Якщо раніше дитина просто впізнавала близьких та раділа їм, то відтепер ця радість має досить бурхливий характер. «Комплекс пожвавлення» демонструється повною мірою: ручки й ніжки невпинно рухаються, на обличчі сяє щаслива посмішка, яку супроводжує голосне лепетання, булькання, агукання та інші вокалізи.

Більшість дітей цього віку відповідають посмішкою навіть незнайомим людям, але не появу близьких вони реагують набагато жвавіше.

Заохочуйте прагнення малюка до тісного спілкування з вами. Беріть його до рук й обіймайте за кожної нагоди – розвиток емоційних навичок малюка сприяє його загальному розвитку, навіть фізичному.

Зрозуміло, йдеться про позитивні емоції – які ж нормальні батьки стануть засмучувати дитя, щоб навчити його сумувати? Отож бо, вчити карапуза радіти й любити потрібно через захопливі ігри та заняття.

1. Ку-ку – дуже проста гра, нюанси якої, на диво, незнайомі більшості дорослих.

Мама ховає обличчя в долонях, змушуючи малюка зацікавлено вдивлятися: куди ж поділась мама? Відкриваючи обличчя, мама радісно промовляє: «Ку-ку!». Радість дитини безмежна.

Не з'являйтесь зі схованки несподівано – налякаєте малюка.

Можна сховатись за куточком ковдри чи прикрити обличчя пелюшкою. Головне, аби пелюшка була однотонною, щоб не відволікати головного гравця від маминого обличчя.

2. Слухання музичних творів у маминому виконанні, аудіозаписів.

Якщо ви впритул підійдете до музичної освіти карапуза, то неодмінно помітите, що на кожен твір він реагує по-різному. Під бадьору й веселу музику він жваво рухається, ніби пускається в танок. Спокійні, плавні мелодії спонукають його розслабитися. Малюк мрійливо затихає, але за настроєм може особисто виконати декілька мелодій, використовуючи всі свої вокальні можливості – від тихенького гудіння до захопленого вереску.

Рекомендована музика для цього віку:

• класика для дітей;
• дитячі пісні;
• спокійні сучасні мелодії;
• колискові.

Особливо велике значення має слухання пісень та колискових у маминому виконанні, коли вона тримає малюка на руках. Користь від такого «уроку музики» помітно зростає завдяки її обіймам.

3. Тактильний контакт та масаж важливий навіть дорослим, а що говорити про тримісячне маля.

Лоскотання, погладжування, пощипування та ласкаві торкання несуть не лише фізичну користь, але й укріплюють емоційний зв'язок між дорослим та малюком.