Доганялки

Навіть якщо малюк ще не ходить, він із задоволенням багато повзає. Освоївши це мистецтво, він сам урізноманітнює свої рухи ― стає на коліна, крутиться і вигинається ― словом, експериментує з рухами, вивчаючи можливості свого тіла. Прагнення до освоєння нових способів пересування може сприяти втраті інтересу до повзання, й дитина спробує скоріше набути навичок ходьби. Однак, якою б привабливою не була перспектива скоріше побачити, як чадо впевнено крокує по кімнаті, не варто квапити його. Зачекайте, доки малюк сам буде до цього готовий.

Ще раз звертаю увагу: сидіти й ходити дитина повинна захотіти сама. У крайньому разі, у віці до року не треба її свідомо тренувати й «учити». Нічого страшного, якщо малюк зайвий місяць полежить і поповзає (Є.О. Комаровський).

Добратися до запропонованої іграшки дитині тепер не складе труднощів, і вона готова повзти за рухомою метою, наздоганяючи кинутий м'ячик або іншу дитину, яка пересувається у полі її зору. Двоє карапузів, випущені на килимок, влаштують веселу метушню, захоплено наздоганяючи одне одного.

Якщо в домі більше немає дітей, пограйте з малюком в доганялки самі ― він з радістю повзтиме за вами по кімнаті, пишаючись своєю спритністю, коли вдасться вас зловити.

Прихильність і самостійність ― як вони взаємопов'язані?

Коли малюк починає пересуватися по будинку самостійно, вам може здатися, що він уже досить підріс, щоб стати більш незалежним і не горнутися до мами кожні кілька хвилин. У цей період багато хто з батьків замислюється, чи не ростять вони зніжену дитину, яка в майбутньому не буде здатною відірватися від мами.

Ці побоювання безпідставні. Навпаки, психологічні дослідження показали, що в незнайомій обстановці найбільш впевнено почуваються діти, чий зв'язок з батьками міцний і не піддається жодним сумнівам.

Перебуваючи серед незнайомих людей, таке маля не побоїться віддалитися на час від мами й пограти з іншими дітьми. Воно знає, що в будь-який момент зможе повернутися до вас і впевнитися, що все в порядку ― ви, як і раніше, й зараз з ним. Завдяки такому хвилинному спілкуванню діти відчувають себе більш захищеними, ніж ті, кого намагаються відірвати від «маминої спідниці», тому що вони «вже великі».

Переходячи від єдності з матір'ю до розлуки, дитина, що має міцну прихильність, приводить у рівновагу своє бажання досліджувати світ і все ще наявну потребу у відчутті надійності, яку дає людина, що піклується про цього малюка (Сірс).

Зміцнюйте зв'язок з малюком кожну хвилину: обіймайте його, носіть на руках, беріть участь в усіх його справах, якщо бачите, що він цього потребує. Не бійтеся його розпестити ― любов'ю й увагою ви робите свою дитину лише сильнішою.