Сучасні батьки мають безліч можливостей потішити своїх дітей – купувати різноманітні іграшки, водити в місця для розваг, передбачати найменші бажання. Але, на думку Едварда Гелоуела, дитячого психотерапевта та автора книги «Дитяче коріння дорослого щастя», маленьких дітей не можна надмірно розпещувати й дарувати їм лише позитивні емоції. Адже вони можуть вирости й перетворитись в знуджених та байдужих підлітків. Гелоуел наголошує, що основу щастя дорослої людини формують внутрішні якості та вміння, які необхідно прищеплювати дитині з дитинства.

Набагато важливіше навчити малюка готовності до життєвих злетів і падінь, аніж перетворювати його життя на безкінечну розвагу й всіляко оберігати від негативного досвіду. Щоб прищепити дитині внутрішню силу та мудрість, потрібні батьківське терпіння, гнучкість, а також безумовна любов. А для цього зовсім необов'язково бути експертом з дитячої психології. Скористайтеся наступними порадами, які допоможуть вам виростити вашого малюка щасливим.

Приблизно в 5-6 місяців малюк вже вміє відтворювати цілу гаму емоцій. На його обличчі з'являється широка посмішка, коли ви заходите до кімнати. А якщо сховаєте його улюблену іграшку, у відповідь отримаєте невдоволений плач. Дуже часто емоції змінюються настільки швидко, що ви навіть не встигаєте на них реагувати.

Ліза Еліот, експерт з педіатричної нейробіології та авторка книги «Що відбувається всередині? Як мозок й мислення розвиваються в перші 5 років життя», пояснює, чому емоції немовлят такі нестійкі. Справа в тому, що кора головного мозку дитини ще не сформована до кінця. В процесі дорослішання її функціональність розшириться, й малюк навчиться контролювати свій настрій та реакцію на зовнішні подразники.

Дітки раніше вчаться показувати невдоволення, аніж радість. Тому інколи вам здаватиметься, що ваша дитини частіше нещасна, а не задоволена. Це нормально – плач й незадоволена міміка сигналізують про те, що малюка щось печалить.

Експерти стверджують, що в перші місяці життя мама вчиться розрізняти до 40 видів плачу своєї дитини. Адже вона може плакати від голоду, болю чи нудьги. За якими ознаками можна швидко розпізнати причину невдоволення малюка? Пол Холінджер, професор психіатрії з Чикаго, радить батькам звертати увагу на брови, рот та звуки. Якщо дитині боляче, вона плакатиме, брови складе «дашком», а кінчики губ опустить вниз. Якщо ж вона сердиться, то, замість плакати, закричить, насупить брови, стисне губи, а її личко почервоніє.

Немовлят легко засмутить, а потім й розлютить майже будь-який неприємний зовнішній подразник – гучний шум або яскраве світло. Окремі дітки демонструють своє невдоволення по-різному. Деякі гірко плачуть, інші просяться на ручки. Згодом ви навчитеся розрізняти, як емоції вашого малюка пов'язані з його настроєм.

Стати причиною посмішки малюка може і яскрава іграшка, і смачні ласощі. Але саме ви можете зробити його набагато щасливішим. Гелоуелл радить проводити більше активного часу зі своїми дітьми. Грайтесь з ними, пустуйте, розважайтесь. Це допоможе налагодити міцний емоційний зв'язок.

Спільні ігри не лише дарують радість, а й допомагають дитині визначитися з уподобаннями. Саме під час гри дитина зможе зрозуміти, чим їй подобається займатись. Комусь імпонують заняття з кубиками або конструктором, хтось більше любить возитися з іграшковим посудом та продуктами. Можливо, з цих вподобань складуться інтереси, які супроводжуватимуть вашого сина чи дочку протягом всього життя.

Деякі батьки помилково намагаються за будь-яку ціну зробити свою дитину щасливою. Вони потурають всім бажанням й проханням, захищають від будь-яких негативних факторів тощо. Вчиняючи так, вони продукують у дітей ілюзію, що все й зажди їм вдаватиметься легко й без зусиль. А ще не дають малюкові можливості самостійно вирішувати проблеми чи міркувати над своїми негативними емоціями.

Дитина повинна знати, що іноді бути сумним або засмученим – нормально. Якщо кожного разу бурхливо реагувати на плач малюка або його невдоволення в цей момент, він виросте з думкою «Сумувати – погано, я повинен завжди бути задоволеним й радісним».

Бонні Гарріс, лектор й авторка книги «Коли діти керують нами», радить батькам зняти з себе відповідальність за щастя й будь-які інші почуття дитини. Вона вправі самостійно вирішувати, які емоції відчувати в певний момент. Навчивши сина чи дочку тамувати різні емоції, ви підвищите рівень їхнього емоційного інтелекту. Це стане своєрідною профілактикою депресій та пригніченого настрою в підлітковому періоді й дорослому віці. Діти, батьки яких «дозволяли» їм відчувати повний спектр емоцій та почуттів, стійкіше переносять неминучі життєві невдачі й труднощі.

Гелоуел запевняє: чим більше навичок дитина засвоїть самостійно, тим щасливішою вона буде. Коли малюк робить перші кроки чи, наприклад, розуміє, як донести ложку до рота, в його характері стверджуються наполегливість й старанність. Кожне нове вміння приносить відразу декілька очок в «скарбничку щастя»:

• радість від успіху, здобутого власними зусиллями;
• визнання й заохочення від близьких;
• відчуття контролю над своїм життям – «я зможу, якщо докладу зусиль».

Останній фактор особливо важливий для досягнення щастя. Діти, замість яких в дитинстві надто багато робили інші, не мають досвіду власних досягнень. Вони неамбіційні й не впевнені в своїх можливостях.

Це правило виникає з попереднього. Перші півроку свого життя малюк несамостійний, тому дорослим необхідно своєчасно задовольняти його потреби та бажання. Але, починаючи з 6-місячного віку, трохи ослабте свою увагу.

Кері Мейсіа Уорнер, психолог та фахівець з дитячих психічних та емоційних розладів, рекомендує не кидатись до дитини відразу, варто їй заплакати. Іноді потрібно давати їй трохи «виплакатися» – це необхідна умова, щоб навчити дитину долати труднощі. Одночасно з тим важливо, аби малюку в цілому вистачало уваги та любові.

Доктор Кері згадує про помилку багатьох люблячих батьків. «Батьки намагаються весь час догоджати дитині, щоб вона почувалась щасливою. Але діти повинні вчитись витримувати деякі труднощі й дискомфорт. Дозвольте їм боротися й подужати самостійно».

Перший рік життя сповнений нових умінь й досягнень. Дітки вчаться п'ястися до предметів, повзати, сидіти, розмовляти й ходити. Чим більше в них буде самостійних досягнень, тим впевненішими й щасливішими вони виростуть. Не поспішайте простягнути дитині іграшку, до якої вона намагається дотягнутися. Дозвольте зробити це самій і обов'язково підбадьорте.

Не завжди все складається з першого разу, особливо у маленьких діточок. Гелоуелл говорить про те, що на шляху до щастя негативний досвід також важливий. Невдачі та розчарування зміцнюють внутрішню силу дитини й спонукають її намагатись знову й знову.

Позитивність та рівень щастя дитини залежить від її темпераменту та генетичної схильності. Та набагато більше впливає емоційна та психологічна атмосфера у сім'ї. Боб Мюррей, доктор філософії та автор книги «Виховання оптимістичної дитини», говорить про те, що у депресивних й похмурих батьків найчастіше виростають «нещасні» діти. Якщо ж батьки щасливі й мають гарні стосунки, то й діти зазвичай почуваються щасливими.

Дора Вонг, професор психіатрії із Нью-Мехіко, у своїх дослідженнях довела – темперамент й настрій батьків впливає на дитину не лише генетично. Навіть немовлята «копіюють» емоційний стан мами й тата, активуючи при цьому особливі нейронні зв'язки головного мозку. Якщо мама щаслива та спокійна, посміхається дитині, то й дитина посміхатиметься у відповідь. А її мозок «налаштується» на легкість і гарний настрій.

Дотримуючись цих порад, ви закладете міцний фундамент для щастя своєї дитини. Однак не забувайте, що основу ваших стосунків з дітьми повинні складати любов, міцні емоційні зв'язки та підтримка. Тоді малюк зможе засвоїти всі необхідні йому навички й розвинути внутрішні якості.