Закарлючки та надзвичайна їх важливість
Принципова відмінність того, як малюють малюки, від творчості в будь-якому іншому віці полягає в тому, що результату роботи в даному випадку надається мінімальне значення. Сенс роботи полягає в розвитку творчих здібностей дитини та її зацікавленості малюванням.
Починаючи з шести місяців, коли малюк ледь здатний утримати в руці олівця, й закінчуючи трьома роками, основне завдання батьків – не вчити дитину «як потрібно» та «як правильно», і навіть не шукати в дитячих роботах схожість з дійсними предметами й образами. Головна ваша місія сьогодні – хвалити та захоплюватись будь-якими спробами зобразити що-небудь й всіляко ці спроби заохочувати.
Звісно, якщо малюк сам просить показати, як намалювати щось, немає причини йому відмовляти – адже на те ви й батьки. Але нав'язувати стереотипи й шаблони маленькому творцеві – значить геть знищувати у ньому прагнення мислити творчо.
От хто сказав, що яблуко має бути неодмінно зеленим або червоним? А може, це фіолетове яблуко випало вчора з хмари із Фіалкового королівства, що саме пролітала повз? Там же завжди йдуть фіолетові дощі, ось воно й пофарбувалось.
Виявляйте непідробну цікавість до результатів творчості малюка, дайте йому зрозуміти, що його малюнки мають велику цінність для вас. Вкладіть декілька малюнків до рамки й прикрасьте ними кімнату – це значно підійме маленького художника у власних очах.
Не минайте увагою спроби карапуза з серйозним виглядом «писати» безглузді каракулі – це перший досвід вашої дитини у використанні писемного мовлення. Якщо малюк побачить, що «послання» читають насправді, його бажання навчитись писати по-справжньому потроїться, а із навчанням грамоті в майбутньому не виникне проблем.
Зорове сприйняття та зоровий образ – що це таке й навіщо потрібне дитині?
Нудним словом «зорове сприйняття» називається наша здатність запам'ятовувати побачене й пізніше відновлювати його в пам'яті. Зображення предмета, яке постає в спогадах, коли його немає поруч, називається зоровим образом. Ці образи дуже різноманітні: вони можуть бути об'ємними, пласкими, можуть бути представленими у вигляді символів або знаків, живих істот, ілюзій та снів.
Малюю так, як бачу
Зорові образи – це не точні копії побаченого, а лише відбиття того, як ми сприймаємо предмет або явище. Тому зорові образи дитини можуть значно відрізнятись від оригіналу чи навіть бути повністю вигаданими. Й величезний вплив на їхнє формування має попередній досвід малюка, його емоційний стан, все довкола, люди й навіть іграшки, якими він грається.
Виразність образу, здатність дитини до його деталізації залежить від повноти інформації, отриманої ним. А максимально повно засвоїти цю інформацію допомагають сенсорні відчуття та маніпуляції з предметом.
Зоровий образ значною мірою залежить від розглянутого об'єкта чи можливості маніпулювати цим об'єктом. (Марина В. Озерова, «Про дитяче малювання»)
В той час як дорослому достатньо гарно роздивитись кубик, який потрібно намалювати, то дитині для цього необхідно торкнутись його, покрутити в руках й погратись.
Більше образів – більше можливостей
Створити оригінальний, неповторний художній образ – непросте завдання для дорослого художника. А діти справляються з ним завиграшки.. за умови, що в них буде можливість цьому навчитись. Точніше, якщо їм не заважають, підштовхуючи до стандартних, загальноприйнятих нудних рішень (трава повинна бути зеленою, принцеса – в сукні з мереживом, а будинок – квадратним з трикутним дашком).
Мультфільми й створення образів дитиною
Великою помилкою батьків є переконання, що перегляд мультфільмів розвиває фантазію. Аж ніяк. Мультики та фільми, як і готові книжкові ілюстрації, й тим більше комікси, пропонують малюку готовий образ, вже колись створений художником. Вони не дають йому можливості зобразити героя таким, яким він сам його бачить.
А от читання та розповідання віршів, казок дає лише уривчасту інформацію про зовнішність героїв, змушуючи маленького слухача увімкнути свою власну уяву й додумати недоговорене. Саме це «додумування недоговореного» і є головною метою, до якої слід прагнути, навчаючи малюка малювати. Навчити його всіляким художнім прийомам ви ще встигнете. А вміння створювати образи закладається в ранньому віці – під час ігор й творчих занять.
Ілюстрації та образи
Зрозуміло, що ілюстрації в книгах дуже важливі. Вони потрібні малюкові хоча б для того, щоб знайомитись з прикладами робіт дорослих художників. Однак текст казки повинен мати пріоритет, а ілюстрації (зауважте, якісні!) – то лише доповнення до нього.
І звісно, оброблена й викладена іншою людиною інформація не повинна замінювати собою знайомство зі справжніми образами, що існують в реальному світі.
Якщо дитина бачить багацько динамічних картин навколишнього світу, її зорові образи значно збагачуються. (Марина В. Озерова, «Про дитяче малювання»)
Зображення пташки на папері ніколи не зрівняється за насиченістю й виразністю з живою птахою, яка рухається й видає звуки. Сьогодні вона дзвінко цвірінчить, стрибаючи з гілки на гілку, вчора – сиділа, набундючившись. А малюнок в книзі завжди залишається однаковим. Він не змінюється. Так само не змінюється й образ намальованої пташки, створений в дитячій уяві.
Саме тому дуже корисно іноді розповідати маляті казки, взагалі не використовуючи ілюстрацій – це дає широкий простір його уяві.
Отже, казки й вірші – краще, ніж мультфільми. А спостереження за реальними об'єктами краще за будь-яку казку. Тому, якщо хочете виростити творчу особистість, не лінуйтесь показувати дитині світ.
Як не потрібно робити
За основу створюваних художніх образів малюк бере навколишню дійсність. А отже до організації цієї реальності слід підходити з усією серйозністю.
Не потрібно лякати дитину й давати їй помилкову інформацію
Приберіть з культурної програми дитини мультфільми зі страшними й безглуздими сюжетами, недбало намальованими персонажами та монстрами (іграшки-чудовиська теж ні до чого хорошого не приведуть, але це вже зовсім інша історія).
Те ж стосується й ілюстрацій в книгах, які нерідко виготовляються вкрай непрофесійно. Часто це незграбно виконані за допомогою графічного редактора картинки, що не відповідають одна одній за стилістикою, спотворюють зміст написаного. Обираючи книгу для малюка, не сумніваючись відкидайте зразки із позбавленими смаку ілюстраціями та надміру стилізованими зображеннями.
Найкраще, якщо зображення, що їх розглядає дитина, будуть добре впізнаваними. Саме тому комікси в ранньому віці теж варто виключити.
Не надто фантазувати замість дитини
Багато сучасних іграшок, навіть високої якості, значно звужують діапазон ігор, де їх можна було б застосувати: їх надмірна виразність вказує дитині сюжет майбутньої гри. Їй не потрібно фантазувати, щоб придумати казкову історію й роль для цієї іграшки. Дядечки-дизайнери вже зробили це за неї.
Наприклад, лялька, що зображає кухаря або героя відомого мультфільму, сама диктує дитині, як з нею гратись, не даючи тій свободи вибору. Коло художніх образів та сюжетів, які вона могла б створити під час гри, значно звужується. Уникайте таких іграшок, надаючи перевагу нейтральним образам. Нехай ведмідь буде просто ведмедем, а не Михайлом з мультфільму про Машу. Тому що завтра, можливо, він на годинку перетвориться в Віні-Пуха або дикого лісового звіра.
Найкращим вибором для раннього віку будуть вальдорфські іграшки – як ляльки, так і тварини.
Тисяча та один спосіб дитячого малювання
А тепер поговорімо про те, що потрібно зробити, щоб навчити малюка малювати (не враховуючи роботи над зоровими образами). Звичайно ж, малювати! Малювати часто та із задоволенням, використовуючи найнесподіваніші сюжети та незвичайні інструменти.
Якщо щоденне малювання не входить до ваших планів, не варто відмовлятись від нього зовсім – навіть одне-два заняття на тиждень дадуть помітні результати. Діти раннього віку дуже люблять малювання, а різноманітність технік й матеріалів перетворять його на справжнє свято для карапуза.
Ви вільні обирати матеріали й техніки на свій смак, можете поєднувати їх, винаходячи зі своїм маленьким учнем нові способи зображення й створюючи небачені досі шедеври.
На чому можна малювати
- на аркушах паперу й картону різної форми, розміру й текстури;
- на смужках паперу;
- на іншому боці шпалер;
- на віконних шибках;
- на стінах в штукатурці (хай живе ремонт!);
- на тканині (батик);
- на асфальті й тротуарній плитці;
- на фанері;
- на паркані (якщо хазяї не проти, навіщо ж відмовлятись?);
- на непофарбованому посуді.
Чим можна малювати
- пензликами, олівцями, маркерами, кульковими ручками та фломастерами;
- ватними паличками;
- пальцями, долонями й босими ногами;
- трубочками для пиття;
- зім'ятим папером (залишаємо відбитки);
- марлевими тампонами;
- старими зубними щітками;
- татовими помазками, що відпрацювали своє.
«Дитячі» фарби
Замість фарб можна використовувати міцно заварений чай або каву, буряковий сік та навіть насичені відвари трав й квітів – кожен із них має свій відтінок. Такі фарби безпечні для здоров'я й можуть застосовуватись в роботі з найменшими художниками. Купуючи готові фарби для малюків, надавайте перевагу пальчиковим – вони розраховані на те, що дитина може спробувати їх на смак.
З малюками від 2 років можна практикувати малювання пластиліном.
Штампи – це не завжди погано!
Наносити зображення за допомогою печатки – улюблене заняття дітей будь-якого віку, а малюки від нього просто в захваті. Секрет успіху простий: цей спосіб малювання не вимагає навичок, яких так не вистачає маленьким художникам.
Штампи для малювання можна придбати в магазині – це зручно, але нудно. Можна виготовити їх самостійно, й тоді захопливе заняття забезпечене не лише малюкові, але й вам.
Традиційний варіант – штампи з картоплі, моркви чи стиранки. Їх вирізають канцелярським ножем.
Мають попит у дітвори пластилінові штампи. Виготовити їх просто: робимо з пластиліну круглу «паляничку» й склом видавлюємо на ній малюнок. Далі накладаємо фарбу й творимо. В результаті отримуємо чудову квітку, сніжинку чи взагалі дуже гарний елемент декору.
Легко зробити штампи з ниток: обмотуємо товстою пряжею сірникову коробку або дерев'яний брусок – штамп готовий. Він залишає чудові квадратно-смугасті сліди.
Штампики можна використовувати для створення окремих картинок або як доповнення до великого малюнку.
Малювання лимонним соком
Такі малюнки виглядають незвично, а сам процес нагадує чари: безладно наносимо на папір акварельну фарбу, а потім капаємо на неї з піпетки лимонний сік. «Лимонні» плями відразу розповзаються на папері, висвітлюючи фарбу й набуваючи вигадливих форм. Після висихання малюнка можна пофантазувати з малюком («на кого схожі цятки?»), обвести їх контури фломастером й домалювати відсутні деталі.
Колективне малювання
Відмінний спосіб допомогти дитині повірити у власні сили й просто добре провести з нею час. Його зміст в тому, що дорослий малює свою частину малюнка (складнішу), а малюк домальовує окремі деталі
Такі роботи можна виконувати на великих аркушах паперу й навіть на довгих смугах (рулон), залучивши довільну кількість учасників. Це може бути пальчиковий малюнок або ж виконаний в будь-якій іншій техніці.
Починаючи заняття з малюком, не забувайте, що головним критерієм успішності вашого уроку є задоволення, яке він приніс вам обом. Ставтесь до заняття як до гри, не вимагайте від дитини надто багато, й ви отримаєте більше, ніж очікували. Не вірите? Спробуйте прямо зараз!
- Марина Озерова, О детском рисовании
