Поява природного виховання
Ідея природного виховання належить Жану Жаку Руссо ― французькому письменникові й філософу. Слід визнати, що елементи системи й раніше бнеодноразово застосовувалися на практиці різними народами. Наприклад, латиноамериканські індіанці, самі того не підозрюючи, з давніх-давен практикували цей спосіб виховання, не знаючи інших методів. Однак саме Руссо першим зробив спробу упорядкувати й теоретично обґрунтувати його.
Сталося це в 1762 році ― в той час, коли педагогіка як наука практично не існувала. Діти розглядалися як маленькі й менш вдалі копії дорослих.
Якщо бути точними, то сам термін «педагогіка» був введений задовго до цього. Ще на початку XVII століття Ф. Бекон, британський філософ, відділив педагогіку від філософії, розглядаючи її як «керівництво читанням». Однак термін ― це ще не наука. Принципи виховання, що використовувалися в той час, абсолютно не враховували вікових особливостей розвитку дитини ― ані фізичних, ані психоемоційних.
У своїх книгах «Нова Елоїза» й «Еміль, або про виховання» Руссо буквально розніс традиційні погляди того часу на взаємини з дітьми.
Він критикував примус та придушення особистості дитини, а також ігнорування природних для дитячого віку емоційних процесів.
Головна думка
В основу природного виховання ліг принцип свободи вибору: дитина розвивається в природних умовах і навчається всьому на практиці. Роль дорослого полягає в ненав'язливому спрямовуванні й підтримці вихованця. Руссо вважав, що найкращою педагогічною системою є та, в якій втручання в природний хід подій зводиться до мінімуму.
Все добре, що виходить із рук Творця, і все вироджується в руках людини (Ж. Руссо)
Вільне виховання не сприймає покарань. Завдання педагога ― допомогти дитині уникнути допущення помилок, а не провчити за вчинені. Вважається, що життя саме покаже дитині, де вона повелася невірно. Відповідно до системи Руссо, дітям надавалася можливість відчути на собі наслідки неправильних вчинків. Наприклад, природною розплатою за розбите вікно був протяг у кімнаті і, як наслідок, застуда. Часом такі принципи невтручання в природне виховання мали крайні форми ― наприклад, відмови дитині в лікарській допомозі.
Така переоцінка життєвого досвіду дитини ― очевидний перегин в теорії вільного виховання. Як правило, цього досвіду буває недостатньо, щоб у будь-якій ситуації робити правильні висновки без шкоди для емоційного та фізичного здоров'я.
Революційна на ті часи ідея вільного виховання являла собою своєрідний протест проти існуючої педагогічної системи, заснованої на придушенні волі й авторитаризмі. Ось чому новій методиці були притаманні деякі крайнощі.
Жан Ледлофф
Однією з найвідоміших прихильниць природного виховання стала американська письменниця Жан Ледлофф, що провела більше двох років у джунглях серед індіанського племені екуана. За спостереженнями Жан, індіанці використовували в поводженні з дітьми найбільш дієві методи, що відповідали їх життєвому укладу.
Цікаво те, що багато речей, які практикуються індіанцями, сьогодні гаряче вітаються ЮНІСЕФ і Всесвітньою Організацією Охорони Здоров'я. Наприклад, прикладання дитини до грудей та її перебування з мамою одразу після пологів.
Сім'я Нікітіних
Подружня пара, що колись розробила методику виховання для власних дітей, з самого початку не ставила собі за мету щось винайти. Батьки просто створили вдома ідеальне середовище, що розвивало природні здібності дітлахів ― фізичні та інтелектуальні. Наголос робився на самостійності. Чи це не природне виховання?
Величезним і «неприродним» мінусом у практиці Нікітіних стала відсутність свободи вибору у самих дітей. До їхньої думки щодо незвичайного способу життя сім'ї ніхто не прислухався, бесіди «по душах» були не в ходу.
При максимальному упорі на фізичний і розумовий розвиток дітей психологічний аспект практично не враховувася.
Бенджамін Спок
На тлі педагогічних принципів жорсткої дисципліни, що практикувалася в післявоєнній Америці, заклики доктора Спока дійсно виглядали вершиною лояльності. У своїй книзі, що вийшла в 1945 році, Спок закликав бути м'якшими до дитини й підкреслював необхідність керуватися у вихованні в першу чергу здоровим глуздом.
У той самий час автор, припускаючи можливість годування новонародженого за вимогою, рекомендував з досягненням дитиною двох місяців згортати нічні годування, а на руки малюка брати «не за першим проханням».
«Не підходьте до нього, коли він прокинеться ввечері. Дайте йому поплакати 20 ― 30 хвилин, можливо, після цього він знову засне», ― радить лікар молодим батькам. У порівнянні з рекомендаціями педіатрів того часу взагалі не брати дітей на руки окрім як під час годування, ця порада виглядає неймовірно прогресивною.
Природне виховання сьогодні
У природному вихованні не існує чітких норм і вимог ― адже поняття природності дуже суб'єктивне. Напевно, тому сьогодні ви не знайдете дитячих садків і шкіл, які практикують систему в чистому вигляді. Певні елементи природного виховання властиві вальдорфським дитсадкам і школам, а також методиці Марії Монтессорі, багато батьків практикують ці методи в домашньому вихованні.
Цілий ряд сучасних авторів присвятили цьому питанню свої роботи.
- Марта та Вільям Сірс ― багатодітна подружня пара, фахівці в області педіатрії та грудного вигодовування ― відмінно розкрили практичну сторону системи у своїй книзі «Ваш малюк від народження до двох років».
- Джон Готтман, американський психолог, у своїй книзі «Емоційний інтелект дитини» дає рекомендації, що відображають основні принципи природного виховання в психоемоційній площині.
Що більше я дізнаюся про дітей, то більше вірю, що природний розвиток людини є неймовірно позитивною силою (Джон Готтман)
- Жанна Цареградська ― засновниця московського перинатального центру ― присвятила природному батьківству свою книгу «Дитина від зачаття до року».
- Інгрід Бауер, мама з Канади, ділиться зі світом своїм досвідом в області природної гігієни в книзі «Життя без підгузків».
Метод природної гігієни малюків вимагає приділяти дитині увагу, постійно бути з нею поруч, бути «тут і зараз» (Інгрід Бауер).
- Людмила Петрановська, відомий російський психолог, дає практичні поради батькам у книгах «Велика книга про вас та вашу дитину» і «#Selfmama. Лайфхаки для мами, що працює».
Природність VS комфорт?
Грудне вигодовування до двох років, носіння дитини на собі, скасування підгузників... ― з боку виглядає як позбавлення батьків останнього права на комфорт.
Дійсно, природне виховання ― серйозний ворог дитячої індустрії. Ви лише уявіть собі, які обороти мають виробники колисок та гойдалок усіх мастей, ліжечок та стільчиків, ходунків, стрибунців, коконів та шезлонгів, усіляких дитячих консервів, сирків та антиколікових сосок.
Більшість виробників, що спеціалізуються на випуску дитячих товарів, в один голос стверджують, що їхня продукція зроблена з натуральних матеріалів, сприяє природному розвитку дитини, насичена натуральними вітамінами, злаками і навіть (!) містить сушені фрукти (це про харчування). Крісла, ходунки та стрибунки усі як один ергономічні, а одноразові підгузки зберігають сухість протягом 12 годин і просякнуті натуральним екстрактом череди з алое. При цьому будь-яка доросла людина розуміє, чим може обернутися 12-годинний компрес із сечі для грудного малюка, але чудодійний «натуральний» екстракт вселяє надію, і підгузки в магазинах розлітаються, наче гарячі пиріжки.
Ключові слова в усіх рекламних трюках ― «природний» і «натуральний». «Натуральний» йогурт з перевищеним вмістом цукру, ходунки, що розвивають «природне» вміння ходити й перевертаються при кожному зручному випадку...
Батькам пропонується маса зручних для них, хоча і дорогих, речей, які позбавляють клопоту ― приготування їжі для дитини, зміни підгузка хоча б раз на три години, фізичних вправ з малюком і елементарної уваги. Підкреслена «натуральність» і «природність» товарів переконує батьків у тому, що їх використання ― на користь малюкові.
Послідовники природного виховання з перших днів прагнуть бути якомога ближче до дитини, що автоматично викреслює зі списку їхніх покупок майже половину з вищеназваного ― шезлонги, гойдалки, люльки.
Додамо сюди перевагу грудного вигодовування та натурального прикорму ― гастрономічна частина відпала сама собою.
Дитині час навчитися ходити? Ну що ж, вона знає про це не гірше нашого ― дамо їй більше свободи й обійдемося без ходунків, стрибунців та манежів.
Звичайно, «природний» догляд за малюком вимагає більше зусиль, ніж звичні способи. І не для кожної матусі прийнятні всі сторони системи. Наприклад, якщо у вас двійнята, то одноразові підгузки ― ваші вірні товариші на найближчі пару років.
Однак це не привід відмовляти собі й малюкові в тому, що цілком вам під силу. Слід пам'ятати, що найприроднішим у вихованні є гарне самопочуття й позитивний настрій як дитини, так і батьків. Це ж підкреслює і лікар Комаровський ― відомий український педіатр. Отже, ви вільні обирати ті шляхи, які є для вас найбільш привабливими, тверезо оцінюючи свої сили й можливості.
Крім того, перевага природного виховання полягає в його простоті. Мамі не потрібно схоплюватися вночі, щоб погойдати колиску ― природний підхід включає спільний сон та грудне годування. Малюк при цьому поводиться набагато спокійніше, ніж в окремому ліжечку, що підвищує тривалість та якість його ― а значить і батьківського ― сну.
Знайти золоту середину...
Чи система природного виховання ― хороша ідея, й чи варто застосовувати її на моїх дітях? ― це питання неодмінно виникає у батьків, які зацікавилися новомодної методикою, яка насправді виявилася не такою вже новою.
Будемо об'єктивні: ідея природного виховання, сформульована Ж.Ж. Руссо й помножена на досвід сучасних педіатрів та психологів ― чудова. Що поганого в тому, щоб навчати дитину мислити й приймати самостійні рішення, розвивати її природні здібності й замінити примус конструктивною бесідою? Таке виховання принципово збігається з методами, що століттями успішно застосовуються різними народами, а також із поглядами фахівців у галузі педагогіки, психології та педіатрії.
Однак у природності є й свої підводні камені. Незважаючи на те, що XVIII століття залишилося позаду, деякі батьки саму суть природного виховання бачать у неухильному дотриманні природи, що виражається у відмові від важливих речей і позбавлення їх своїх дітей.
Це може бути відмова від УЗД під час вагітності й від госпіталізації під час пологів («…раніше і в полі народжували!»), уникання вакцинації малюка й інші експерименти над його здоров'ям.
В усьому потрібна міра. Перевага батьківських поглядів на користь «природності» жодним чином не повинна завдавати шкоди дитині. Якщо мама в силу обставин не може забезпечити малюкові повноцінне грудне вигодовування, то адаптована дитяча суміш однозначно стане кращим вибором, ніж коров'яче молоко, яким би натуральним воно не було.
Якщо за малюком нікому доглянути, доки мама робить заготовки на зиму, то краще помістити його на півгодини до манежу, ніж поставити під загрозу бути випадково облитим окропом.
Як і в інших питаннях, що стосуються дитини, в природному вихованні важливо уникати крайнощів і понад усе ставити здоровий глузд, безпеку й благополуччя малюка. Лише тоді воно принесе очікуваний результат і задоволення обом сторонам.
