Фізичний розвиток і вміння

Якщо карапуз ще не ходить самостійно, значить, це трапиться найближчим часом. Деякі малюки продовжують спиратися на руку дорослого під час ходіння до півтора років. Це не означає, що навички ходьби ще не розвинені ― просто дитина може поводитися занадто обережно.

Як чинити в такому випадку? Просто проявити терпіння. Найгірше, що ви можете зробити в цій ситуації ― посадити карапуза в ходунки. Цей девайс здатний відбити охоту ходити навіть у тієї дитини, яка готова ось-ось піти самостійно.

Хорошим рішенням буде придбати ходунки-штовхач, за які малюк зможе триматися під час ходьби, але тримати рівновагу при цьому він буде сам.

Криза першого року ― що за штука?

Згадайте, як часто можна почути від бабусь і мам: був такий хороший хлопчик (славна дівчинка), а тепер ― як підмінили дитину!

 Цю кризу рано чи пізно переживають усі малюки в віці від 9 до 18 місяців. Вважається, що її основна причина ― навичка ходіння, яку малюк опановує в цьому віці, проте це не зовсім так.

Така поведінка пов'язана з тим, що нитки психологічного зв’язку між мамою й дитиною в цьому віці починають поволі слабшати. Звичайно ж, вони, як і раніше, залишаються дуже міцними й залишатимуться такими довгі роки. Але період «доношування», що триває протягом усього часу, коли малюк не здатний пересуватися самостійно, підійшов до кінця. І звичайно ж, уміння ходити в чималій мірі сприяє цьому. Карапуз злазить з материнських рук і бачить світ зовсім по-іншому. Він уже не немовля, яке може просто сховатися від усіх, уткнувшись носом у мамине плече. Він практично самостійна людина, якій належить твердо стати на свої ноги й продовжувати вивчати світ ось так ― майже без мами. Це дуже складно: психологічне навантаження зростає, виливаючись у сльози й вередування, спроби довести свою думку, не вміючи говорити, і бурхливий протест.

Крім цього, дитина після року стає набагато менш товариською й навіть до знайомих людей ставиться з прохолодою: вона навчилася чітко ділити людство на «своїх» і «чужих». Якщо піврічного малюка легко можна було витягти з коляски й бавити в своє задоволення, то з тоддлером це не пройде.

З боку батьків буде великою помилкою соромити малюка за небажання спілкуватися з будь-ким, окрім найближчих людей. Така поведінка здавна закладена в дитині природою, і її ціль ― запобігти спробам чужинців викрасти дитя з колиски. Помітивши небезпеку, дитина повинна кричати й вивертатися, закликаючи на допомогу «свого» дорослого. Зауважте, на допомогу, а не для безглуздих докорів в тому, що «так поводитися негарно».

Вибірковість в уподобаннях ― абсолютно нормальна річ для дитини цього віку, навіть якщо така поведінка може здатися образливою для бабусі або іншої родички, яка приїхала в гості.

Як боротися з дитячими істериками в період кризи? Найкраще ― ніяк. Дитина, що перебуває в подібному емоційному стані, не здатна тверезо реагувати на будь-які виховні прийоми. Якщо «це» вже сталося, вам залишається лише одне: притиснути дитину до себе міцніше й утішити.

А ось запобігати таких істерик ― відмінне рішення. Намагайтеся уникати ситуацій, у яких конфлікт може досягти подібного напруження. Малюки в цьому віці досить передбачувані, і уважним батькам буде не так уже й важко обійти гострі кути в спілкуванні з дитиною, якщо вони постараються.

Дуже важливо в цей період зберігати емоційну близькість із малюком. Не відмовляйте йому в ласці, навіть якщо ви трохи зайняті. Якщо під час прогулянки у мами немає можливості понести дитину на руках, а та прохає про це, не бажаючи сидіти у візочку, ― значить їй потрібна ваша близькість саме тут і саме зараз. Виходом буде зупинитися на хвилинку й міцно обійняти малюка. Постоявши так якийсь час, малюк напевно заспокоїться й погодиться продовжити путь у возику.

Сходинки в розвитку

Розвиток дитини відбувається не рівно, а стрибкоподібно, і на прикладі тоддлерів це видно особливо добре. Часом дитина стає непомірно вимогливою й запальною. Як правило, після декількох днів таких випробувань на втомлену маму чекає винагорода: карапуз підкорює якесь, раніше недоступне йому, вміння.

Це може бути різкий стрибок у розвитку мовлення, або раптом малюк навчається потрапляти пензликом по невеликому аркуші паперу під час малювання ― серйозне досягнення на 13 місяці життя!

 Дуже важливо в такий період проявити максимум терпіння, підтримувати дитину й ставитися до її поведінки з розумінням ― їй у такі моменти набагато складніше, ніж вам.

Господар у домі

Незважаючи на те, що оволодіння ходьбою займає важливу частину життя вашого малюка, він все ж продовжує цілком успішно вивчати навколишній світ і поповзом. Тепер набагато складніше заховати від нього що-небудь, бо він легко стає на ніжки, піднімається на предмети меблів, заповзає під них і залазить усередину.

Прийшов час ще раз переглянути міри безпеки, які були прийняті раніше, й подумати над новими засобами уберегти дитину від біди. Наприклад, обклеїти кути меблів м'якими накладками й установити фіксатори на двері й шухляди.

Іграшки та забави

Іграшки для малюка не обов'язково повинні бути дорогими ― діти цього віку люблять гратися з простими, зрозумілими речами: коробки, у яких щось гримить, безпечні побутові предмети, пакети й паперові обгортки. Такі вподобання дуже на руку мамам і татусям, які можуть винаходити нові розваги для малюка хоч кожного дня.

Їмо з задоволенням і п'ємо з користю

Щоб навчити малюка їсти самостійно, вам доведеться запастися терпінням. Такі спроби на 13 місяці життя дитини ― це багато бруду й мало толку, але вони дуже важливі для її розвитку.

Велика частина їжі виявиться розмазаною по столу й розкиданою навколо. Щось із запропонованого не сподобається малюкові на смак і буде викинуте за борт. Однак слід враховувати, що дитині часом треба кілька разів спробувати нове блюдо, перш ніж вона погодиться із задоволенням його їсти. Тому намагайтеся урізноманітнити меню карапуза, пропонуючи одні й ті ж самі продукти в різних варіаціях і в складі різних страв.

Не варто припиняти спроби дитини їсти самостійно, бо це бажання не залишиться з нею назавжди. Може настати день, коли батьки вирішать, що дитині час почати самій орудувати ложкою, але малюк не сприйме цю новину з ентузіазмом, бо потрібний момент уже упущений.

Важливість годування грудьми після досягнення дитиною однорічного віку перестає бути питанням повноцінного харчування й переходить до розряду речей, що мають у першу чергу психологічне значення. Однак це не робить грудне молоко менш корисним у плані забезпечення малюкові імунітету. Тому, якщо ви все ще годуєте, хорошим рішенням буде продовжувати це робити.

Що ж стосується пиття, то дуже бажано солодкі розчинні чаї та соки замінити чистою водою. На крайній випадок підійде компот без цукру або трав'яний відвар.

 На початку другого року життя малюк ще не здатний добре вичистити зубки самостійно й рідко дозволяє робити це дорослим. Щоб уникнути карієсу, слід уважно поставитися до гігієни рота: частіше давати дитині чисту воду, зокрема ― після годування. Вода омиває ротову порожнину, знижуючи ризик розвитку карієсу.

Також не слід дозволяти дитині засинати з пляшкою суміші або каші ― залишки їжі в роті точно не сприяють здоров'ю зубів. До речі, нічним годуванням теж прийшла пора покласти край, якщо ви цього ще не зробили.

Мовлення

Не варто очікувати, що після року ваш малюк здивує вас красномовством. Однак певні зрушення в оволодінні мовою ви неодмінно відчуєте. Навіть якщо це буде не вимова слів, а розуміння ваших фраз, звернених до дитини ― це вже прорив.

Завдання батьків полягає в тому, щоб усіма силами сприяти збагаченню дитячого лексикону ― як активного, так і пасивного.

Читайте й розповідайте дитині казки, співайте пісні й колискові, грайте в сюжетні ігри. Так-так, сюжетні гри в цьому віці у малечі у великому фаворі! Мова йде про простенькі сюжети ― «лялька їсть», «машина їде», «дощик капає: кап-кап».

Вчіть малюка звуконаслідування, заохочуйте його спроби співати, розвивайте дрібну моторику ― це все позитивно впливає на розвиток мовленнєвих здібностей.

Зразку не існує

Розвиток кожної дитини відбувається індивідуально, в свій термін і за своїм власним сценарієм. Існують лише загальні, досить розмиті рамки, на які слід орієнтуватися, але й вони не можуть служити еталоном, коли мова йде про окремо взятого малюка.

 Часом батькам може здаватися, що ось уже протягом кількох тижнів вони не спостерігають ніяких змін, нічого нового не відбувається, але насправді це не так. Мозок дитини готується взяти нову висоту ― тільки й усього.

Підтримуйте дитину в її бажанні вивчати навколишній світ ― це найкращий засіб, що стимулює її розвиток. Намагайтеся по можливості урізноманітнити її заняття й предмети, які потрапляють до неї в ручки (не забуваючи про заходи безпеки, звичайно).

Поважайте думку й бажання малюка, намагайтеся враховувати їх, і він виросте інтелектуально розвиненою та емоційно врівноваженою дорослою людиною.