Яка користь дитині від уміння сидіти

Щоб сповна оцінити важливість сидіння, слід поглянути на світ очима дитини. Маленький дослідник, який провів більшу частину свого життя в лежачому положенні, раптом виявляє, що реальність навколо простягається далеко за межі його ліжечка, й що спостерігати за тим, що відбувається навколо, знаходячись у вертикальному положенні, набагато зручніше та цікавіше.

Окрім того, коли малюк сидить, то може сповна користуватись руками – на відміну від лежання на животі. Тепер їх можна застосувати за призначенням: взяти іграшку, обмацати її, засунути до рота й закинути якнайдалі – скільки ще дивовижних відкриттів приготувало для нас вміння сидіти!

Дитина, котра сидить без допомоги, відтепер може гратись сама. (Сірс)

Батькам засвоєння цієї навички дитиною в прямому сенсі розв'язує руки: малюк, який вміє сидіти, може сам себе розважати деякий час, якщо мама зайнята або втомилась.

Вміння сидіти готує спинку крихти до ходіння – в цьому полягає одночасно його користь і шкода, тому що навантаження на хребет при цьому різко зростає. Повзання ж – навпаки – зміцнює м'язи дитини, готуючи її до сидіння. Ось чому важливо не намагатися випередити події, а ретельно підготувати дитячий хребет до чимраз більших навантажень – тобто навчити дитину повзати.

Матерiал по темi:

Дитина вчиться повзати: розвивальні вправи й рекомендації

Етапи розвитку вміння сидіти

Більшість дітей роблять перші спроби всістись вже до п'яти місяців, але це зовсім не означає, що вони до цього повністю готові. Лише до сьомого-восьмого місяця м'язи спини та шиї досить зміцніють, щоб малюк міг сидіти сам.

… що стосується вміння сидіти та стояти, головне завдання мами й тата – категорично не допомагати (Є.О. Комаровський).

Таким чином, поступовий розвиток вміння сидіти можна умовно розділити на декілька основних етапів.

3 – 4 місяці

Лежачи на животі, малюк не лише тримає голову, але й піднімає груди, спираючись ручками на горизонтальну поверхню. Далі надходить черга засвоєння вміння підніматись без допомоги рук – так званий «човник».

4 – 5 місяців

Малюк намагається набути вертикального положення з положення напівлежачи (наприклад, у візочку або автокріслі), використовуючи поручні й захисні боковини замість опори. Лежачи на горизонтальній поверхні, він може сісти, лише вхопившись за запропоновані мамині або татові пальці.

5 – 6 місяців

Може якийсь час залишатися в положенні сидячи, але швидко втомлюється й втрачає рівновагу, нахиляючись вперед або відкидаючись назад. Малюк, що отак «клює носом», в цей момент дуже нагадує ляльку з ганчір'я, яка складеться навпіл, якщо її не підтримувати. В цей період важливо не перестаратися із вправами й забезпечити малюкові безпеку, встеливши простір навколо нього чимось м'яким на випадок падіння.

6 – 7 місяців

Дитина здатна сидіти, спираючись на виставлені вперед ручки. Вона опановує нове вміння, по черзі прибираючи то одну, то іншу руку й намагаючись втримати рівновагу без їхньої допомоги. Вдається це не кожного разу.

7 – 8 місяців

Відтепер малюк сидить абсолютно самостійно. В цьому можна переконатись з того, як він використовує свої ручки під час сидіння: вони більше не виконують роль підпірок, й дитина радісно ними вимахує, щоб привернути увагу батьків – перемогу можна вважати повною й остаточною.

М'язи спинки малюка ще недостатньо зміцніли, й він не може знову випрямитись, якщо нахилиться вбік, потягнувшись за іграшкою. Швидше за все, він, розвернувшись, звично вкладеться на животик. Але мине небагато часу й дитина навчиться самостійно змінювати положення тіла.

Варто зазначити, що терміни розвитку моторних навичок у різних дітей помітно відрізняються, й чітких норм тут просто не може бути.

Норми різні, діапазон норм дуже широкий. Головне, що ви повинні зрозуміти: сидіти маленькій дитині не корисно (Є.О. Комаровський).

Не варто квапити події й намагатись «навчити» малюка сидіти, обкладаючи його подушками або фіксуючи ременями безпеки у візочку. Якщо він не сидить – значить його скелет та м'язова система не готові до подібних навантажень.

Матерiал по темi:

Викладання на живіт, коли дитина не спить: чому важливо і як правильно це робити

В чому проявляється участь батьків

Ще раз варто підкреслити, що саме по собі вміння сидіти – показник того, що опорно-руховий апарат малюка сформований на достатньому для таких навантажень рівні. Тому завдання батьків полягає не в тому, щоб навчити дитину сидіти, а в її фізичній підготовці до освоєння цієї навички. Для цього існує маса спеціальних ігор та вправ для карапузів різного віку.

Матерiал по темi:

Перші іграшки малюка: як гратись і що його зацікавить

Масаж

Тренування мускулатури малюка буде просуватися набагато успішніше, якщо до гімнастичних вправ ви додасте масаж. Зовсім не обов'язково бути фахівцем, щоб зробити розвивальний масаж здоровій дитині. Легкі дотики ласкавих маминих рук здатні творити дива, а деякі тонкощі проведення щоденних домашніх сеансів масажу ви можете підглянути в інтернеті.

Мамина любов

Також не варто забувати про емоційну складову питання. Щоб підштовхнути дитину до нових звершень, бурхливо хваліть її за те, що вона зробила, й за те, що вона намагалась, але не змогла зробити. Така підтримка близьких людей дуже важлива для неї. Вона дозволяє їй відчути свою значущість та повірити у власні сили. Добре, якщо до групи підтримки приєднаються інші члени сім'ї.

Коли є причини непокоїтись

Попри те, що всі малюки розвиваються по-різному, існують фактори, наявність яких (особливо їхня сукупність) повинні насторожити батьків й стати причиною для візиту до педіатра. Це стосується малюків, котрі досягли віку 7-8 місяців:

• Дитина не пробує сісти, а якщо допомогти їй піднятись, мерщій завалюється на бік.
• Вага малюка набагато більша за норму
• Порушення моторних навичок (не може взяти іграшку, не намагається повзти, не перевертається на живіт).
• М'язовий гіпертонус чи гіпотонус.
• Косоокість чи інші порушення розвитку органа зору.
• Пізнє заростання тім'ячка.

Не варто панічно боятись можливих проблем зі здоров'ям дитини – потрібно намагатись якомога раніше їх виявити. Тому на особливу увагу заслуговують планові обстеження малюка у педіатра.

Якщо будь-які ознаки в поведінці маляти вас турбують, не варто заздалегідь сприймати можливу проблему, як факт. Цілком можливо, що це всього лиш ваша помилка, помножена на батьківські страхи. Розвіяти їх допоможе консультація дитячого лікаря.