Цей тип темпераменту проявляється ще з перших місяців життя – малюк «опирається», коли його тримає на руках малознайома йому людина. Дорослішаючи, такі дітки часто стоять осторонь від інших дітей, спостерігаючи за їхніми іграми, доки не відчують бажання приєднатися до них. Вони важко звикають до нянь, нових вихователів в садочку й вчителів у школі, не дозволяють обіймати себе чужим людям.

Безсумнівною перевагою характеру малюка цього типу є обережність та спостережливість. Вони багато чому вчаться «зі сторони, обираючи роздумування, а не дію.

Реакція на нових людей та зміни

Малюки з таким характером воліють гратися із 1-2 близькими друзями, а не з великою компанією дітей. Знайомлячись з новими людьми, як дітьми, так і дорослими, сором'язливі дітки потребують підтримки від важливих дорослих.

Пам'ятайте, що поведінка дитини може варіюватися в залежності від різних ситуацій. Іноді він/вона охоче йде на контакт й спілкування з людьми (найчастіше в звичній обстановці), а іноді «закривається» й тихо сидить осторонь.

Дітки цього типу вважають за краще, щоб все було «як завжди», вони часто опираються чомусь новому й незнайомомому. Наприклад, пропонуючи малюкові новий маршрут для прогулянки, ви найчастіше почуєте у відповідь «ні!». В таких ситуаціях від вас потрібні терпіння й підтримка, щоб підготувати дитину до змін. Така стратегія допоможе їй відчути контроль над подіями й впевненість.

Про способи підтримати сором'язливих дітей читайте в статті:

Матерiал по темi:

Як підтримати сором'язливу дитину

Розвиток від 8 до 18 місяців

Приблизно у 8-9 місяців кожна дитина, незалежно від темпераменту, минає важливий етап відділення від мами, який характеризується сором'язливістю та закритістю від чужих людей. Активні та комунікабельні дітки долають цей етап досить легко, а сором'язливим та повільним потрібно більше часу.

Особливості цього етапу:

• малюк розуміє, що він – «окрема» людина, а не частина мами;
• діти усвідомлюють різницю між знайомими та незнайомими людьми.

Сором'язливі діти у віці 8-18 місяців починають плакати й капризувати перед сном, сприймаючи його як розлуку з вами. Також вони досить болісно сприймають реальну розлуку, коли ви йдете з дому без них або їх ведуть на вулицю інші люди. Найкраща стратегія поведінки в цьому випадку:

1. Завжди прощайтеся з дитиною перед тим, як піти. Обійміть її, поясніть, куди йдете й коли повернетесь. Розкажіть, що лишаєте її в «надійних» руках (з бабусею, татом або нянею). Полегшити розлуку допоможуть улюблені іграшки.
2. Намагайтеся не йти від дитини «потайки», особливо коли вона спить. Так біль та переживання від розлуки будуть лише гострішими. Зрозумівши, що ви таємно йдете з дому, малюк боятиметься й закриватиметься в собі ще сильніше.

Психологи рекомендують: якщо ви лишаєте дитину в цьому віці на якийсь час, то, повернувшись, проведіть з нею разом хоча б в 2 рази довше часу. Наприклад, йдучи на 1 годину, побудьте потім з дитиною не менше 2 годин без перерви. Таке «правило» допоможе згладити переживання малюка.

Залишаючи малюка з іншими людьми, попередьте їх про особливості його темпераменту. Підкажіть, якими способами його найкраще втішати або заспокоювати. Така стратегія важлива, адже допомагає вашій дитині почуватися в безпеці й довіряти тим, з ким вона залишається.

Особливості у віці 18-36 місяців

Як поводяться в цьому віці сором'язливі та повільні дітки:

• тулиться до вас у незнайомих місцях та при зустрічі з новими людьми;
• не відразу починає гратись з дітками на майданчику чи на гостинах;
• зрідка розмовляє з незнайомцями;
• просить вас бути поруч, коли грається з іншими дітьми;
• складно звикає до нової няні чи виховательки;
• протестує й хоче піти з ігрових майданчиків, торгівельних центрів та інших гамірних місць та заходів.

У 2-3 роки, коли діти вже активніше граються з іншими малюками, ви можете помітити, що ваша дитина воліє гратись з 1-2 дітьми, а не з великою групою. При цьому вона така ж щаслива й задоволена, як й ті діти, які віддають перевагу галасливій компанії.

Щоб допомогти своєму синові чи доньці швидше адаптуватися до нових друзів або місць, покажіть їй, що там «безпечно». Не змушуйте малюка приєднуватися до ігор. Почніть гратись самі – спочатку поруч зі своєю дитиною, потім трохи ближче до компанії дітей. Поступово ваша дитина теж приєднається до гри. Не наголошуйте на цьому, просто спостерігайте й крок за кроком допомагайте малюкові освоюватися.