Соцiальний та емоцiйний розвиток

Продовжимо розповідати про соціально-емоційний розвиток дітей до 3 років. У цій статті розповімо про період 12-14 місяців.
Важливе місце в гармонійному розвитку малюка грають соціально-емоційні навички. Що до них відноситься і як сприяти їх розвитку у віці від 0 до 12 місяців - обговоримо в цій статті.
Щоб визначити, до якого типу темпераменту (за класифікацією Томаса й Чесс) відноситься ваш малюк, дайте відповідь на наступні питання:
Кожна дитина народжується з індивідуальними «реакціями» на навколишній світ, які залежать від її темпераменту. При цьому близько 15% дітей народжуються сором'язливими, тривожними й повільними. Якщо у вас саме така дитина, то зі статті ви дізнаєтеся, як допомогти їй долати переживання, адаптуватися до змін й нових людей.
Така риса темпераменту, як наполегливість, показує, як дитина впорається з різними перешкодами, як реагує на невдачі й чи продовжує домагатися свого.
Сучасні класифікації дитячого темпераменту зводяться до 3 типів: легкий, повільний та складний.
Батьки «закритих» й сором'язливих діток можуть натрапити на певні труднощі у їхньому вихованні та розвитку. Наступні стратегії допоможуть вам і вашому малюкові розкрити сильні боки його темпераменту.
Діти відрізняються одне від одного різними реакціями на щось нове: від нової сорочки до переїзду в інший будинок. Дитина може загалом приймати або відкидати зміни, й, знаючи до якого типу вона належить, ви зможете передбачити й за необхідності згладити реакцію.
Діти відрізняються одне від одного за інтенсивністю емоцій.
Коли у вашому житті з'явився малюк, певно, з часом ви почали помічати в його поведінці деякі особливості. Як він засинає (насилу або легко), скільки часу може гратись наодинці, як реагує на нових людей тощо. Значною мірою ці особливості визначаються темпераментом вашої дитини.
Рівень комунікабельності вказує на те, як діти поводяться в процесі соціальної взаємодії та спілкуванні.
Темперамент – це особливе бачення та сприйняття навколишнього світу. Воно впливає на те, як діти реагуватимуть в різних ситуаціях. Як-от, одна дитина може сприйняти вимушене очікування в черзі до лікаря, як можливість поспілкуватися з новими людьми, а інша – почне скиглити та скаржитися вам.
Рівень активності – характеристика темпераменту, що описує, наскільки дитина використовує свої фізичні навички для вивчення світу довкола.
Під час вагітності у майбутньої мами й тата виникають різні очікування і мрії, пов'язані з їхнім малюком. Хтось уявляє, що малюк після народження буде мирно сопіти в ліжечку й прокидатися, лише щоб поїсти та посміхнутись батькам. А хтось – що малюк буде активним, веселим й життєрадісним. Та не завжди ці очікування збігаються з реальністю. Іноді характер немовляти кардинально відрізняється від темпераментів батьків й спричиняє труднощі у розвитку та вихованні.
Темперамент – одна з найважливіших характеристик у вихованні дітей. Усвідомлення особливостей кожного типу темпераменту є ключем до розуміння вашої дитини та її потреб. Також це допоможе зрозуміти, чому деякі діти несприйнятливі до тих чи інших стратегій виховання. Зі статті ви дізнаєтеся про різні класифікації темпераменту, а також рекомендації зі взаємодії з різними дітьми.
Всім батькам хочеться, щоб їхня дитина росла здоровою, розумною та щасливою. Для цього необхідні знайомі всім речі – любов, увага й базовий догляд. Але величезне значення також мають вроджені здібності малюка. Як їх розкрити повною мірою, дізнаєтеся зі статті.
Емоції та почуття відіграють важливу роль в житті кожної людини. Вони впливають на нашу поведінку – призводять до певних дій або бездіяльності. Тому з дитинства важливо вчити дітей приймати свої почуття й опановувати їх. Як правильно це робити – читайте нижче.
Міцний нічний сон дитини – це справжній подарунок її батькам. Адже обіцяє їм гарне самопочуття й працездатність протягом наступного дня. Однак забезпечити собі такий відпочинок вдається далеко не всім. Найчастіше малюк недвозначно натякає дорослим, що в нього зовсім інші плани на цю ніч...
Кожен з батьків бажає зробити все, щоб його дитина росла щасливою. Експерти з дитячого виховання стверджують, що щастя дитини залежить не від зовнішніх причин, а від внутрішніх якостей. Від яких саме та яким чином їм навчити з дитинства – читайте в статті.
В кожного з нас є базові відчуття, за допомогою яких ми отримуємо й обробляємо інформацію з навколишнього світу. Приділяючи їм особливу уваги вже з перших днів життя вашого малюка, ви сформуєте базу його гармонійного розвитку й успішного майбутнього. Як саме базові відчуття впливають й сприяють розвитку дитини?
Діти радіють й насолоджуються життям набагато більше за дорослих. Але вони теж можуть сумувати, розчаровуватись, бути в поганому настрої. З дорослішою дитиною можна й потрібно поговорити про те, що саме її засмутило. А з малюками найкраще мати в запасів декілька безвідмовних способів підбадьорювання. Через що немовлята можуть сумувати, що саме допоможе поліпшити їх настрій та якими «хитрощами» користуються інші батьки – про все це дізнаєтесь зі статті.
Часто діти настільки сильно звикають до однієї улюбленої іграшки (пелюшки, ковдри чи іншого предмета), що не можуть без нього ні спати, ні гуляти, ні гратись. І якщо ця річ губиться, для малюка втрата перетворюється у справжню катастрофу. В чому причини такої прив'язаності, як допомогти маленькому пережити втрату і як поводитись батькам?
Певно, кожному доводилось чути, що сміх подовжує вік. Та мало хто знає, що веселість й почуття гумору – чудовий інструмент виховання, який дозволяє встановити довірливі й теплі стосунки з дитиною в будь-якому віці. А починати таку роботу можна з найперших місяців життя дитини.
Молоді батьки часто занепокоєні через певні особливості поведінки дитини, які їм самими видаються незрозумілими. Наприклад, страх малюка хоча б на хвилину втратити маму з поля зору або бурхливий протест, коли хтось, окрім батьків, намагається його торкнутись. Основною причиною такої поведінки є страх – страх розлуки з рідними людьми й в цьому немає нічого дивного.
З появою дитини в сім'ї дорослі один поперед одного намагаються вгадати й виконати бажання маленької людини, аби створити зручні умови для її життя та розвитку. Абсолютно вірно, та вдається далеко не завжди й не всім: чим меншою є дитина, тим складніше зрозуміти, що її турбує й чи турбує взагалі.