Темперамент є у кожної людини від народження. Це стосується і вашого малюка, і вас. Якщо вони збігаються або максимально схожі, то батькам легше знайти спільну мову з дитиною, зрозуміти її потреби та поведінку. Але, якщо припустити, що дитина – виражений холерик, а мама чи тато – флегматики, між ними можуть виникати труднощі з розумінням та спілкуванням.
Головний «стрижень» особистості, закладений ще в утробі матері, зберігається протягом усього життя. Але це не означає, що ми не змінюємося. Коли ми зростаємо, дорослішаємо та соціалізуємося, то вчимося поводитися так, щоб «подобатися» іншим, комфортно з ними спілкуватись, відстоювати свої кордони. Але дитині ще не доступні ці вміння, тому завдання з налагодження стосунків лягає на плечі батьків. Вам під силу допомогти дитині зробити перші кроки в цьому напрямку.
Перший крок – визначити тип
У 1950-1980-х роках група психологів (Томас та Чес) створили шкалу з 9 характеристик, які проявляються вже з раннього дитинства:
- рівень активності – рухова активність в стані бадьорості та під час сну;
- адаптивність до змін – наскільки легко дитина перебудовується в залежності від зовнішніх змін;
- реакція на щось нове – прийняття чи відкидання;
- емоційність та чутливість – поріг стимуляції, необхідний, щоб викликати відповідну реакцію;
- інтенсивність емоцій – наскільки сильно дитина виражає радість, гнів, смуток та інші почуття;
- здатність відволікатись – наскільки легко дитина відволікається й наскільки добре вона здатна зосереджуватись;
- наполегливість – чи добре малюк долає труднощі та перешкоди;
- регулярність сну та харчової поведінки – ритмічність основних функцій організму;
- звичний базовий настрій – щасливий, веселий, серйозний, пригнічений й таке інше.
Ці характеристики об'єднуються в декілька типів темпераменту. Детальніше про класифікації можете прочитати тут:
Визначивши тип темпераменту вашої дитини, й дізнавшись про його особливості, ви зможете «підлаштувати» свій стиль виховання під його базові потреби. Наприклад, зрозумієте, що вашому синові або дочці потрібно більше вашої уваги в нових ситуаціях.
Батьки певної категорії турбуються через те, що якщо вони «потуратимуть примхам» своєї дитини, то вони закріплять їх в дитячій поведінці. Так, багато молодих мам не беруть немовляти до рук, щоб «не привчати» або залишають його «поплакати» на самоті. Але при цьому, якщо у малюка слабкий тип нервової системи, висока чутливість та інтенсивність реакцій, то такі методи виховання можуть мати зворотній ефект.
Першого кроку стосується також вивчення власного типу темпераменту. Він визначає вашу реакцію на поведінку вашої дитини. Проаналізуйте свій характер та типові реакції на зовнішні події. Ви спокійні або вимогливі? Повільні або активні? Легко знаходите спільну мову з людьми чи обираєте самотність?
Від характерних рис особистості вашої дитини й вас самих залежить, як саме ви її сприйматимете. Наприклад, виховання активного та відкритого малюка видасться дуже простим батькам з тими ж характеристиками, й водночас складним для спокійних, повільних мам і тат. Й навпаки – енергійні батьки важко знаходять підхід до замкнутих й тихих дітей.
Іноді трапляється так, що особистісні характеристики батьків та дітей збігаються, але в їхніх стосунках все ж присутня напруга й неприйняття. Так буває, якщо в дитинстві батькам не дозволяли виражати свої «негативні» сторони. Й зараз вони виховують вже власних дітей, керуючись тими ж переконаннями.
Другий крок – прийняти та пристосуватись
Налагодити повний контакт неможливо, якщо не пристосовуватися до особливостей темпераменту своєї дитини й не враховувати при цьому власні особистісні риси. Хороші стосунки з дітьми починаються з прийняття. Налагодити контакт буде простіше, якщо ви визнаєте й очікуватимете на деякі закономірності в поведінці дитини. Наприклад, що:
- сором'язливому малюкові потрібно більше часу, аби звикнути до нової компанії;
- активна дитина може влаштувати переполох на гостинах;
- замкнуті дітки можуть довго не сприймати нову нянечку чи виховательку.
Найчастіше незручності батькам створює не «поганий» темперамент їхнього малюка, а їхні власні очікування. Якщо ви протягом всієї вагітності мріяли про спокійне дитя, яке тихо сидітиме у вас на руках, то вам складно буде прийняти неспокійного та енергійного малюка. Адже він зовсім не вписується в рамки вашої мрії. В такому випадку найкраще, що ви можете зробити – зосередьтеся на своєму реальному маляті й не намагайтеся зробити його таким, про якого мріяли..
Третій крок – знайти підтримку для себе
Визнавши характер своєї дитини та визначивши «точки торкання», ви все одно час від часу відчуватимете негативні емоції від того, що ваші темпераменти не збігаються. Наприклад, втому, роздратування, гнів.
В такому випадку вам необхідна підтримка – хтось, хто може вислухати ваші переживання й підтримати. Або ж побути якийсь час із дитиною, доки ви відновите сили й емоційну рівновагу.
Якщо типи вашого й темпераменту дитину дуже відрізняються один від одного, то вам знадобиться багато терпіння й гнучкості. При цьому пам'ятайте, що вам під силу допомогти дитині максимально проявити її потенціал й сильні сторони. Сконцентруйтеся на її позитивних рисах та створіть лояльне розвивальне середовище, не наполягаючи й не вимагаючи того, чого ви від неї «очікували».
