Секрет успішного виховання дитини. Поради турботливим батькам

Наталія Ударцева, 4 жовтня 2019
«Хочу, щоб дитина росла успішною!» — під цими словами підпишеться кожна мама й кожний тато. Біда в тому, що не існує чарівного набору правил та інструкцій, які гарантують успіх і процвітання дитині. Занадто багато «якщо» зустрінуться на її шляху. Однак ми можемо підготувати її до цих «якщо» й навчити справлятися з ними. Чи ж це не успіх?..
Секрет успішного виховання дитини

Розвиток і навчання — відчуйте різницю

«Готуй сани влітку» — ця приказка актуальна й у вихованні дитини. Те, чого ми навчаємо малюка з дитинства, дуже стане в нагоді йому в майбутньому. Бути уважним, наполегливим, уміти йти на компроміс і знаходити творчі рішення — цей список можна продовжувати довго, й він має важливе значення в житті людини. Це і є розвиток.

А як щодо знань? Знання теж важливі, але вміння й бажання їх отримувати — в пріоритеті, у крайньому разі в тих випадках, коли мова йде про дитину. Те, що трирічний малюк читає по складах і знає цифри, ніяк не відіб'ється на його майбутньому. З цим важко змиритися (адже який старт вже дано!), але це так. Це навчання, і його черга прийде набагато пізніше. Раннє навчання — це не старт, це глухий кут. Всього лише механічне запам'ятовування символів, тоді як витрачений на їх освоєння час можна було б використати з користю, розвиваючи навички, що відповідають віку малюка.

У дорослому житті оточуючим буде абсолютно байдуже, в якому віці ваш син або дочка навчилися читати. У дорослому світі в ціні фахівці, які вміють мислити нестандартно, здатні до прийняття гнучких рішень і творчо підходять до роботи. Які можуть видати вражаючий результат без допомоги ззовні.

Можливо, це буде відкриттям для багатьох батьків, але навіть відмінні оцінки в школі — це зовсім не гарантія успіху. Між шкільною успішністю й успіхом немає знаку рівності.

Коли дитина старанно засвоює знання, які дає дорослий — цей процес можна порівняти з рухом по прямому шосе. Якщо водій рухається швидко й упевнено, він легко подолає досить велику відстань.

Але уявіть собі, що йому на шляху зустрілося дерево, яке впало — такий водій зупиниться в подиві, не знаючи, що робити далі. І будьте впевнені, він програє гонку своєму менш досвідченому й гірше підкованому технічно, але більш винахідливому супернику. Перемога залишиться за тим, хто здогадається звернути на іншу трасу й продовжить свій шлях.

Якби успішне виховання полягало лише в насиченні дитини знаннями, можливо, виростити успішну людину було б набагато простіше. А світ був би нуднішим.

Моя дитина розумна чи талановита?

Чомусь у нашому суспільстві прийнято шукати серед дітей розумних і талановитих. І батьки намагаються виховувати в своїх спадкоємців розумові здібності й «розвивати таланти». Навчився читати раніше за інших — розумний. Вмієш малювати будиночок як годиться, з квадратними стінами й трикутним дахом — талановитий.

Насправді до розумових здібностей дитини й до таланту ці вміння мають вкрай опосередковане відношення. І вже точно одне ніяк не виключає інше. Швидше навпаки, кожна розумна дитина талановита, а кожна талановита — розумна. І розвиваються обидві якості не на спеціальних заняттях за чітким розкладом, а у грі. В першу чергу — у вільній грі, без суворих правил та обмежень, без продуманих сюжетів і зразків «як правильно».

І чим більше вірять у малюка батьки, чим частіше йому про це говорять, тим більшого він прагне досягти, тим розумнішим і талановитішим стає.

Виховуючи дітей, нинішні батьки виховують майбутню історію нашої країни, а значить — історію світу. (А.С Макаренко)

А ще — красивішим, сильнішим, успішнішим. Адже талант — це не те ж саме, що технічні вміння. Талант може проявлятися в найнесподіваніших формах, і завдання батьків полягає в тому, щоб прийняти й підтримати ці прояви, не дати їм згаснути або, що ще гірше — не загасити свідомо.

А інтелект у свою чергу не обмежується здатністю вирішувати шкільні завдання, він набагато більш різноманітний і багатогранний, але про це — трохи пізніше...

Як розкрити й примножити потенціал дитини

Ось і підійшли ми до головного питання: якщо всі діти мають потужний внутрішній потенціал, то як його примножити?

Для початку слід з'ясувати, які можливості вашої дитини виражені найбільш яскраво. А виражена буде здатність до тієї діяльності, яка дається найлегше й цікавить найбільше.

Виявити талант у дитини нескладно: просто дайте синові або донці самим вибрати, чим зайнятися у вільний час.

Дитина малює, ліпить із пластиліну? Тут не потрібні пояснення — художні здібності в наявності.

Складніше, якщо малюк робить щось, що, на думку батьків, не представляє жодної цінності для його подальшого розвитку. Наприклад, утворює шум. Гучна поведінка викликає у більшості дорослих бажання вгамувати «бешкетника» і змусити поводитися тихіше. Такі діти співають, кричать, дзижчать і хрюкають. Вони сурмлять у бобіну з-під паперових рушників і барабанять ложкою по столу. Не ставтеся поверхнево до цієї пристрасті дитини до шуму. Краще відвідайте з нею музичні заняття й подаруйте шумовий інструмент. Навчіть відбивати ритм знайомих пісеньок — можливо, це буде перший крок до блискучої музичної кар'єри.

Якщо малюк не сидить на місці ані хвилини, варто задуматися про вибір спортивної секції. Коли він будує з кубиків — включається просторове мислення. Для дитини, якій це заняття до душі, будуть доречними конструктори та ігрові набори Нікітіна. Пізніше — комплекти LEGO й орігамі. Далі, в школі — майстер-класи з 3D графіки. Словом, будь-які види конструювання будуть дуже корисні.

Таким чином, уважно спостерігаючи за дитиною, можна визначити, які її здібності переважають над іншими, й сприяти їх розвитку.

Якщо якесь заняття, навпаки, не приваблює дитину й засмучує, якщо вона його уникає — її здібності в цій сфері виражені слабо.

Що робити зі слабкими сторонами?

Не буває так, щоб у дитини все виходило однаково добре. Як і доросла людина, малюк має свої сильні й слабкі сторони. Є й такі навички, які зовсім погано розвинені. Так влаштована людина.

Батькам доведеться зробити вибір, як чинити з тими видами діяльності, які не викликають у дитини інтересу. Існує 3 основних шляхи, які пропонує батькам відомий дитячий психолог Людмила Петрановська:

  • Ви можете розвивати виключно сильні сторони дитини, зробивши ставку на її здібності й не витрачаючи ресурси на те, що дається важко та не приносить задоволення.
  • Можна постаратися поступово «підтягнути» слабкі навички, не вдаючись до примусу. Найкращий вихід — утворювати такі ситуації, де ця навичка знадобиться дитині, щоб досягти чогось бажаного. Чогось такого, в чому вона зацікавлена. Наприклад, щоб розвинути математичні здібності, можна видавати малюкові частування не просто так, а перераховуючи його. Кладемо на тарілку одну вишню, другу, третю... Малюк рахує. Чим довше триває лічба, тим більше вишень на тарілці. Збився — «вишньопад» припинився до наступного разу.
  • Залучати дитину до занять, що опосередковано впливають на розвиток потрібних навичок. Так, наприклад, дрібна моторика впливає на розвиток мовлення, а заняття музикою розвивають математичні здібності.

Батьківські протиріччя й слухняна дитина

Повернемося до основної умови успішного виховання дитини — до емоційного благополуччя. Скільки б розвиваючих ігор ви не придумали, головним чинником засвоєння інформації залишається спокій вашої дитини, а також послідовність ваших слів і дій. Одна з найбільших бід у вихованні — відсутність послідовності.

Є такий старий жарт про батьків, які з нетерпінням чекають, коли дитина заговорить, а потім просять хоча б хвилину помовчати.

Спочатку ми говоримо малюкові: «Подивися, всі діти наділи колготки. І ти надягай». Проходить кілька днів, і ми сплескує руками: «Що ти дивишся на інших? А якщо вони в колодязь стрибнуть — і ти з ними? Своєю головою думати треба!»

Дитина — істота розумна, вона добре знає потреби, труднощі й перешкоди свого життя. (Я. Корчак)

І ще більшою помилкою буде порівняння вашої дитини з іншими. Уникайте фраз на зразок: «А у сусідів хлопчик молодший за тебе — і вже сам шнурки зав'язує».

Чи буде це порівняння в хорошу сторону або погану — сама ідея порівнювати в корені невірна. Порівнювати можна тільки досягнення дитини й тільки з її власними досягненнями вчора, минулого тижня чи рік тому.

«Сьогодні у тебе вийшло краще, ніж учора. Завтра буде ще краще, ось побачиш!» — така фраза окрилює.

Малюк росте, й настає час підготовки до школи, а потім, власне, і самих шкільних уроків. Ми щосили намагаємося вмістити в дитячу свідомість якомога більше інформації, яка вміщатися там ніяк не хоче. Не важливо, що басейн під боком і гурток малювання у школі відкрили — нам не до цього, немає часу. Нам би літери рівненько написати в зошиті, щоб бути не гіршими за інших.

Вміння виконувати накази — ось що ми виховуємо в дітях у першу чергу. А коли дитина виростає, ми очікуємо від неї самостійності й підкорення всіляких вершин — у професії, в творчості, в спорті, нарешті. Чекаємо вчинків, що вимагають сили духу й сміливості рішень. І тут відбувається те, чого слід було очікувати: людина виявляється в принципі не здатною на такі вчинки. Тому що з раннього дитинства в ній вирощували вміння підкорятися, діяти за вказаним алгоритмом («палички повинні бути рівними, а небо синім!»). І підкорення вершини не відбувається.

Батько повинен бути для своїх дітей другом і наперсником, а не тираном. (В. Джоберті)

Вимагаючи від своєї дитини тієї чи іншої речі (підкоритися беззаперечно, наслідувати чужий приклад, безумовно відмовитися від своїх інтересів на благо ближнього, поділитися іграшкою з іншою дитиною), важливо розуміти, які плоди ці звички, що закріпилися, принесуть їй у дорослому віці.

Уявіть себе, дорослого, на місці малюка. Ось ваша мама приводить у гості свою подругу та її сина. «Любий, дай Володі свій новий мотоцикл, він такий милий юнак, нехай покатається. І телефон теж дай. Що значить — твоє? Так ти у нас скнара? Якщо будеш скупитися, з тобою ніхто не стане дружити!»

Ці гіркі уроки, які дорослий забуде того ж вечора, надовго залишаються з вашою дитиною, перетворюючи її зовсім не на того, кого ви хотіли б бачити перед собою багато років по тому. Поважайте в дитині особистість, якщо хочете, щоб інші поважали особистість в її дорослій версії. Зумійте розглянути цю версію вже сьогодні — це важливіше, ніж слухняність. Це навіть важливіше, ніж до крихти з'їдений обід і завжди чисті штани.

Такий різний інтелект

Дуже часто окремі навички людини помилково сприймаються як інтелект. У більшості випадків мова йде про успішність у шкільних предметах або в підготовці до них — умінні читати й рахувати, швидкості реакції та здатності швидко відповісти на поставлене запитання. Дітям, що довго розмірковують над відповіддю, автоматично навішуються ярлики «тугодумів».

Тим часом, навіть знамениті тести на рівень інтелекту здатні виявити лише кілька напрямків у розвитку людини, а їх насправді набагато більше.

Людина володіє декількома видами інтелекту, і їх загальна кількість, на думку різних психологів, коливається від 6 до... нескінченності. І всі ці різновиди перебувають у певному співвідношенні, яке, як і зовнішність людини, унікальне.

У кожного з нас є свій унікальний орнамент, поєднання різних інтелектів у різному обсязі. Навіть в одному виді інтелекту якісь частини можуть випадати (можна класно орієнтуватися по карті, але абсолютно не вміти паркуватися). Л. Петрановська

Сюди входять не тільки здібності до точних наук і мов. Це і вміння орієнтуватися у просторі, і емоційна грамотність, і координування рухів, і багато іншого. Тому визначити рівень інтелекту людини неможливо в принципі, в крайньому разі — за допомогою тестів.

І оцінювати здібності дитини на підставі двох-трьох умінь — то велика помилка, що зіпсувала дитинство не одній людині.

Навички — м’які й жорсткі

Говорячи про різноманіття інтелектів, не можна обійти стороною й навички, які формують той чи інший інтелект — жорсткі та м'які.

Жорсткі навички, яким у першу чергу прийнято приділяти увагу в класичній системі освіти, — це ті ж знання букв, цифр, географічних назв і фізичних формул. Це рішення задач, розбір слова за складом і вишивання хрестом за схемою. Вони знадобляться дитині в школі, й вона їх освоїть шляхом багаторазового повторення одних і тих самих дій, доводячи до автоматизму. Вони потрібні фахівцям у різних сферах діяльності — від водіїв трамваїв до скрипалів. Це навички, які мають чіткий алгоритм дій.

У випадку з малюками — це, мабуть, вміння застебнути ґудзики на пальто, зібрати знайомий пазл і навіть прочитати слово.

Гнучкі навички (метанавички) охоплюють усе те, що вимагає прийняття нестандартних рішень, здатності до комунікації й творчості, адаптації до нових умов. Це навички, які слід розвивати у дитини в першу чергу з тієї простої причини, що вони значно спрощують засвоєння жорстких.

Як приклад можна навести таку ситуацію: шеф-кухар готує добре знайому страву. Рецепт йому давно відомий і вивчений напам'ять, в роботі використовуються технічні, тобто жорсткі навички — почистити, нарізати, обсмажити, посолити.

Але завдання кухаря — не тільки приготувати смачно, але й правильно організувати дії своїх помічників, щоб робота на кухні йшла гладко. Для цього йому потрібне вміння працювати в команді й здатність до комунікації, тобто гнучкі навички.

Наступне завдання — гарно подати приготоване частування. Придумати незвичайний декор, розташувати на блюді так, щоб його захотілося не просто з'їсти, але й зробити фото на пам'ять. Тут знову вступають у силу гнучкі навички. І фахівці, що володіють такими навичками, в будь-якій сфері цінуються набагато вище, ніж ті, що мають у своєму розпорядженні виключно жорсткі.

Таким чином, розвиток гнучких навичок — це цінний вклад у майбутнє вашої дитини, і не варто ними нехтувати заради навчання конкретних дій. Їх час іще настане.

Додатковi посилання
  • Людмила Петрановская: Умный ребенок – это какой?
  • Н. Бакулина, Что такое метанавыки?
Коментарі