Методики і підходи до виховання дитини

Основні методики раннього розвитку

Слід зазначити, що насправді ці методики вже давно перестали бути інноваційними та перетворилися в безумовну класику. Минуло чимало років з того часу, як педагоги-новатори свого часу (в більшості випадків - середини минулого століття) створили їх.

Сьогодні їх основні ідеї в тій чи іншій мірі знайомі практично кожному з батьків і, що застосовуються так і сяк, продовжують використовуватися в інших методиках. На їх основі будуються нові системи виховання і розвитку дітей.
Стовпами передової педагогіки можна сміливо назвати наступні 4 системи:

• методика Домана;
• система Нікітіних;
• педагогіка Марії Монтессорі;
• Вальдорфська педагогіка.

Принципова відмінність цих методик від інших полягає в їх широті. Вони мають на увазі не тільки заняття з навчання дитини чогось конкретного (читання, мова, логіка і т.д.), а повне впровадження методики в усі сфери життя - таке комплексний розвиток, переплітається з вихованням і формує стиль життя сім'ї. Здійснити це можна тільки за умови постійного перебування поруч з дитиною і щоденного спілкування з ним.

Найкращими вчителями є батьки. Вони можуть навчати свою дитину абсолютно всьому, що знають самі, якщо тільки роблять це щиро і радісно, ​​з використанням фактів (Глен Доман).

Методика Домана

Автор методики - Глен Доман, лікар-нейрофізіолог з США. Перші його розробки, зроблені відразу після закінчення Другої світової війни, були спрямовані на реабілітацію дітей з ушкодженнями мозку. Основна ідея полягала в тому, щоб за допомогою дорослого стимулювати виконання дитиною рухів, характерних для здорового. Успіхи в фізичному розвитку маленьких пацієнтів вели за собою і стрімке поліпшення в інтелектуальному плані.

Уряд Бразилії удостоїв Глена Домана лицарського звання від імені всіх дітей планети за його заслуги перед ними.

Натхнений успіхом, доктор Доман присвятив свій наступний проект раннього розвитку здорових малюків. Тут фізичному розвитку також приділяється уваги не менше, ніж психоемоційному.

Відмітна особливість методики - застосування карток чотирьох типів:

• енциклопедичні - кольорові зображення + підпис до них;
• математичні - на аркуші картону зображено певну кількість кольорових крапок, що озвучується дорослим;
• ази читання - слово, прочитується мамою, є, а картинки - немає;
• чорно-білі картки для самих маленьких - без тексту.

Картки передбачають роботу з дітьми з перших днів життя. Рівень їхньої складності залежить від віку, на який розрахований комплект. Розібратися в них не важко: перший рівень відповідає віку від народження до року, другий - від року до двох, і т.д.

Як щодо недоліків?

Заснований здебільшого на запам'ятовуванні, «картковий» метод зводить до мінімуму потребу - а значить і здатність - дитини робити власні висновки, образно і творчо мислити. Це не кращим чином позначається на емоційному розвитку дитини та її пізнавальної активності. Чи не приділяється увага знайомству з величиною і кольором, сенсорному розвитку та дрібної моторики. Застосування цих карток добре в поєднанні з іншими методами навчання і розвитку; повністю покладати на них розвиток дитини не варто.

Система Нікітіних

В основу педагогіки сім'ї Нікітіних лягло розвиток логічного мислення і творчих здібностей, природність і здоровий спосіб життя. З раннього дитинства батьки гартували малюків і вчили справлятися з поставленими завданнями, слідуючи логіці й прикладом старших дітей.

Борис Нікітін розробив серію розвивальних ігор різної складності. Мета полягає в створенні зображення або моделі з кубиків та інших деталей по заданому зразку. Додається інструкція може виглядати як малюнок, схема або словесний опис. Найпростіші завдання по плечу навіть дворічному карапузові, а найскладніші можуть виявитися не під силу навіть дорослому. Ось чому для старших дітей гри Нікітіна не втрачають своєї актуальності.

Нащадки і послідовники відомих педагогів продовжують створювати нові ігри, розширюючи серію, створену Борисом Павловичем.

... До сімейної творчості приєдналися правнуки, які зуміли абсолютно по-новому поглянути на «Кубики для всіх» і «Склади квадрат». Це розкрило неймовірно цікаві можливості «Нікітінських ігор» і подарувало цілі серії принципово нових завдань (сім'я Нікітіних, передмову до книги «Сходинки творчості», видання 7).

Сьогодні кубики Нікітіна широко використовуються в дитячих садах, розвивальних центрах і сім'ях, а його книга «Сходинки творчості» є не тільки збіркою інструкцій до ігор, але і відмінним посібником для батьків і педагогів.

Педагогіка Марії Монтессорі

Провідним принципом системи стали самостійність і свобода дитини в рамках, встановлених дорослим. Дитина може вибирати собі заняття до вподоби й отримувати знання з власних відкриттів, а не слів вчителя. На сьогодні системі вже понад 100 років, і по всьому світу відкриваються школи та дитячі садки Монтессорі, що практикують розвиток дітей відповідно до їх інтересів й уподобань.

Дитячі садки та школи, що працюють за системою Монтессорі, є частиною основного офіційного державного реєстру освітніх закладів США, Фінляндії та Нідерландів. Диплом про закінчення такої школи в Америці є солідний плюс при прийнятті на роботу.

Відповідно до теорії Монтессорі, перший з трьох періодів особистісного зростання дитини триває від народження до 6 років, що, звичайно ж, має на увазі активну участь в процесі батьків.

Детальніше про систему читайте в наступній статті.

Вальдорфська педагогіка

Вальдорфська педагогіка була заснована на початку минулого століття. Головні її принципи базуються на антропософському уявленні про людину, який, згідно з Вальфдорської філософії, триєдиний і складається з духу, душі й тіла. У задоволенні потреб усіх трьох сутностей, а не однієї окремо взятої з них, засновники вбачали головне призначення виховання.

Вальдорфські школи й дитсадки практикують підхід невимушено до розвитку дитини. Посібники та іграшки з натуральних матеріалів виготовляються таким чином, щоб їх можна було використовувати в різних видах ігор, тобто є багатоцільовими. Особи ляльок не відображують чітко виражених емоцій, тварини не фарбовані. Такий підхід дає широкий простір для дитячої фантазії.

Трохи про мінуси

Якщо Вальдорфська педагогіка як методика раннього розвитку малюка здається що складається з виняткових плюсів, то сказати те ж саме про дитячі садки, заснованих на ній, було б не зовсім правильно.

Переходячи з Вальфдорфської школи, дитина може потрапити в звичайну лише класом нижче, тому що програма в таких школах передбачає пізніше навчання.

Істотним недоліком є ​​яскраво виражений крен методики в духовну сферу - такі поняття як «астральне тіло» і «ефірне тіло» тут є ключовими поняттями. Заборона на використання будь-яких інших іграшок крім вальдорфських теж буде до вподоби не кожному батькові чи матері.

Методики, засновані на навчанні музиці

Навчання музики лягло в основу ряду методик розвитку дітей. Багато відомих музикантів і композитори були одночасно і талановитими педагогами:

• Дмитро Кабалевський, який стверджував, що пісня, танець і марш - три кити, на яких тримається музичне виховання дитини й музика в цілому;
• Золтан Коду, який ставив на чільне місце спів;
• Шінічі Судзукі, який створив систему навчання грі на скрипці з 3 років;
• Хелен Хайнер, що поклала в основу свого методу розвитку раннє навчання грі на фортепіано;
• Сергій і Катерина Желєзнова, які розробили серію розвивальних занять на базі музичних ігор, пісень, ритмічних рухів та ігри на шумових інструментах.

Природне виховання

Основоположником природного виховання став Жан-Жак Руссо. Він вважав, що виховання ґрунтується на розвитку вроджених талантів дитини, його потягів і прагненні до вдосконалення.
Педагоги, згодом розвивали цю тему, застосовували на практиці ідеї, озвучені французьким мислителем:

• Сесіль Лупан, чия теорія побудована не на опіку дітей, а на участі і інтерес з боку батьків до всіх сфер їх життя;
• Жан Ледлоф, яка розробила свою методику на принципах виховання, перейнятих у індіанців племені екуана в Латинській Америці, і яка написала книгу «Як виростити дитину щасливою».

Всі без винятку (індіанські) діти поводилися самим зразковим чином: ніколи не билися, завжди з готовністю і беззаперечно підкорялися дорослим; дорослі ніколи їх не карали (Жан Ледлоф, «Як виростити дитину щасливою»).

Виховання на основі співпраці

В основу педагогіки співробітництва лягли розроблені раніше методики - система Марії Монтессорі та Вальфдорська педагогіка, з якими ця течія багато в чому перегукується. Сама назва системи говорить про ключові принципі її роботи - рівноправність і спільна діяльність дитини з дорослим, засноване на творчості та свободи вибору.

Піонерами в теорії виховання співпраці стали:

• Симон Львович Соловейчик;
• Шалва Амонашвілі;
• Антон Семенович Макаренко;
• Лоріс Малагуцці (Італія), який розробив методику Редджо Еміліа.

На принципах співпраці сьогодні заснована і робота відомого фонду освітніх досліджень HighScope (The HighScope Educational Research Foundation) в США.

Раннє навчання

Методики раннього навчання спрямовані на розвиток певних навичок у немовлят або дітей раннього віку. Сьогодні ці методики широко застосовуються педагогами і в домашньому вихованні:

• методики Миколи Зайцева - навчання читанню і рахунку з раннього віку;
• метод Павла Тюлєнєва - прискорена система навчання дитини з перших днів життя;
• методика Леоніда Бреславський, заснована на ранньому освоєнні гри в шахи і має багато спільного з системою Глена Домана.
• методи й прийоми Масару Ібукі, що передбачають навчання дітей від народження до трьох років та викладені в його книзі «Після трьох уже пізно»;
• система Baby Sensory британського педагога Лін Дей - сенсорний розвиток з народження;
• методика Марії Гмошінской, що передбачає навчання малюванню з 6 місяців;
• методика Китаєва-Трунова, в основі якої лежить динамічна гімнастика;
• система Дьенеша, спрямована на розвиток елементарних математичних уявлень і логічного мислення;
• метод інтелектуального розвитку Макато Шічіда, за основу якого взята теорія геніальності кожної дитини.

Типи взаємовідносин з дитиною: який ти батько?

Для гармонійного розвитку малюка величезне значення мають не тільки ігри та заняття, але і сам стиль спілкування з ним. Багато педагогів і психологи пропонують свої класифікації взаємин між дитиною і батьками, допомагаючи останнім скорегувати застосовувані ними методи й прийоми виховання.

Наприклад, американський психолог Джон Готтман, виділив 4 типи батьків:

• який відкидає;
• не вдобряє;
• не втручається;
• емоційний.

Готтман стверджує, що в досягненні довірчих взаємин з дитиною найбільші шанси на успіх належать емоційному типу.

Другий психолог із США, Діана Баумрінд, свого часу виділила 3 ​​стилю виховання:

• поблажливий;
• авторитарний;
• авторитетний.

Її послідовники Е. Маккобі та Дж. Мартін внесли свої корективи в класифікацію, і поблажливий стиль розділився на той, що дозволяє, та той, що нехтує. В обох випадках авторитетний стиль найбільш прийнятний.

Послух і примус - межа майже невидима

Попри присутність на ринку величезної кількості книг і посібників, написаних психологами та педагогами в допомогу батькам, далеко не завжди їм можна довіряти безоглядно. Яскравий приклад - книга Томаса У. Фелан "Чари 1-2-3: Виховання без примусу", де як покарання описується ізоляція дитини на кілька хвилин в його кімнаті.

Нешкідливий на перший погляд прийом, що повторюється при кожній провини дитини або спробі оскаржувати свою провину, виглядає вже набагато менш нешкідливо і ніяк не підходить під статтю «без примусу».

Справедливості заради слід сказати, що в книзі також описана відмінна система заохочень, і вже заради цього до порад автора слід прислухатися. Однак, як і будь-яку методику, цей спосіб виховання слід приміряти до кожної дитини індивідуально і вибирати тільки ті прийоми, які не стануть руйнівними в ваших відносинах з дитиною.

Не існує на світі ідеальної методики, яка буде однаково успішно працювати з будь-яким дитиною. І Прав Гленн Доман, який стверджує, що найкращими педагогами на землі були й залишаються батьки. Адже тільки вони знають, як скомпонувати й доповнити наявні системи виховання і створити свою - бездоганну, що відповідає потребам і особливостям їхнього малюка.