Методика Глена Домана: основні ідеі та недоліки

Наталія Ударцева, 7 листопада 2018
Ця методика, створена колись американським нейрофізіологом, сьогодні широко відома завдяки використанню у ній особливих дидактичних карток. Однак суть системи не обмежується показом карток, а її ефективність і навіть безпечність неодноразово ставилася під сумнів провідними фахівцями в області дитячої психології, педагогіки й педіатрії. Що ж це таке ― методика Домана? Настав час познайомитися з нею ближче й скласти власну думку.
Методика Глена Домана

Суть методики

Закінчивши Пенсільванський університет, Глен Доман працював у фізіотерапевтичному відділенні лікарні, коли почалася Друга Світова війна. Молодий лікар-нейрофізіолог навіть подумати не міг, як зміниться його життя після повернення з фронту.

Після закінчення війни Доман захопився роботою з дітьми, що мали пошкодження головного мозку. Це були діти з серйозними затримками психомоторного розвитку, й деякі з них були частково або повністю паралізовані.

Доман висунув припущення, що, використовуючи здорові органи чуття (наприклад, зору), можна активізувати роботу мозку в цілому, що сприяє реабілітації його пошкоджених ділянок.

Кожна дитина може стати генієм, а ранній розвиток ― це ключ до її геніальності (Глен Доман).

Усвідомлюючи провідну роль фізичного розвитку в дитячому віці, Доман боровся з недугами малюків одночасно на двох фронтах:

  • виконання фізичних вправ, заснованих на повторенні рухів, характерних здоровим дітям;
  • активізація роботи головного мозку за допомогою демонстрації навчальних карток.

Система отримала визнання, і Доман організував Інститути Досягнення Людського Потенціалу ― установи, де вона стала використовуватися з усією широтою.

Хоча спочатку методика призначалася для роботи з особливими дітьми, їх здорові братики й сестрички охоче приєднувалися до занять. Результати, яких вони, за словами Домана, досягли в навчанні, стали приводом застосувати картки й тренажер у роботі зі здоровими дітьми, що багато хто з батьків робить і сьогодні.

Тренажер Домана

У своїх заняттях з малюками доктор покладав великі надії на розвиток рухових здібностей, які тягли за собою реабілітацію пошкоджених ділянок кори головного мозку. Щоб активізувати роботу рухових центрів, фахівці виконували з немовлятами вправи, рухаючи їх ручками й ніжками точнісінько так, як здорові діти роблять це самостійно.

Глен Доман стимулював рухову активність дітей усіма доступними способами, й навіть створив спеціальний тренажер, що сприяє навчанню дитини повзати.

Тренажер являв собою оббитий тканиною трек, оснащений бортиками, за які маляті при необхідності було зручно триматися. Важливим моментом була ширина треку ― бортики конструкції повинні неодмінно торкатися ліктів та колін дитини, створюючи тісноту, що стала звичною для неї в період внутрішньоутробного розвитку. Ця тіснота відроджувала в пам'яті дитини ті рухи, які допомогли їй з'явитися на світ, і тим самим стимулювала моторну активність.

Повзання, що дозволяє синхронізувати роботу обох півкуль головного мозку, у свою чергу сприяло відновленню інших рухових функцій дитини.

Нехитра конструкція, що відмінно себе показала в 40-і роки минулого століття, успішно застосовується у роботі з дітьми і в наш час. Серед маленьких спортсменів, які використовують «Трек Домана», є чимало і здорових дітей, чиї батьки зацікавлені в ранньому розвитку малюка.

Правила використання тренажера

За словами самого Глена Домана, вчити малюка повзати слід уже з перших днів життя. Отже, тренажер також можна освоювати одразу після народження. Новонародженого малюка викладають на животик і підставляють долоню під п'ятки, спонукаючи відштовхнутися від неї. Вже у два місяці на протилежному краю можна розміщувати у полі зору малюка одну або кілька яскравих іграшок, щоб привернути його увагу й викликати бажання повзти.

В якому б віці ви не познайомили немовля з треком, будьте готові до того, що перші результати стануть помітні далеко не одразу. Батькам варто набратися терпіння й підтримувати маленького в його перших спробах пересуватися самостійно ― позитивний настрій дуже важливий. Малюкові ж належить здогадатися, що саме від нього вимагається й як це виконати ― тренажер розвиває не лише опорно-руховий апарат, а й розумові навички.

 Ви також можете полегшити дитині завдання, розташувавши трек трохи під кутом ― повзти вниз по похилій площині їй буде набагато простіше, ніж по рівній поверхні. Коли малюк досить зміцніє, щоб пересуватися самостійно, тренажер можна буде ставити рівно, а ще пізніше ― ускладнити завдання, запропонувавши йому повзти під гірку. Для цього підіймається вже протилежний кінець конструкції й нагорі розташовується симпатична іграшка.

Поміщати малюка в трек слід не менше 10 разів на день на кілька хвилин. Якщо дитина не заперечує, «заходи» можна продовжити (в оригінальній схемі Домана заняття тривають по 4 години на день, що насправді складно уявити).

Цілком можливо, що «тренування» в треку супроводжуватимуться обуреними вигуками ― це цілком нормально, коли малюк докладає фізичні зусилля, щоб повзти. Цю «стройову пісню» легко відрізнити від справжнього плачу, на який, звичайно ж, слід неодмінно відреагувати.

Як вибрати трек

Розмір треку залежить від віку малюка. Вважаючи, що з дітками, які мають проблеми зі здоров'ям, тренажери Домана використовуються до трьох років, розміри конструкцій помітно різняться.

Оптимальна ширина треку ― та, яка дозволяє дитині рухатися між поручнями, впираючись у них п'ятами. Саме цей упор ніжок стимулює розвиток навички повзання. Якщо трек був придбаний «на виріст» ― від нього не буде користі. З таким же успіхом ви можете пускати малюка повзати по підлозі, що саме по собі дуже корисно, але має мало спільного з методикою Домана.

Уникайте тренажерів, прикрашених строкатими візерунками. Малюнок повинен бути ненав'язливим, в спокійних тонах, що не заважають дитині зосередитися на повзанні. Ідеальним варіантом буде світле однотонне забарвлення або таке, що нагадує простенький малюнок на пелюшці.

Матеріал повинен легко відмиватися або зніматися для прання. Перед купівлею зверніть увагу на безпеку фарби ― малюк облизуватиме свою «бігову доріжку». Найкраще, якщо це буде клейонка.

Уникайте моделей, оснащених м'якою прокладкою ― шаром поролону, синтепону і т.д. Така «подушка» лише ускладнить дихання дитини, яка ще погано тримає голівку. В оригінальних конструкціях, створених Доманом, не було ніяких м'яких прошарків.

Крім того, тверда дошка користується успіхом і у старшої дітвори ― в якості гірки для ходьби й катання. Таким чином, трек може бути використаний в іграх зі старшими дітьми і з самим малюком, коли він підросте.

Перші картки Домана

Дослідження Домана підтвердили, що розумовий розвиток дитини безпосередньо залежить від інтенсивності навантаження на її мозок. Стимулюючи роботу непошкоджених ділянок за допомогою зовнішнього подразника, вчений активізував роботу всього мозку, поступово відновлюючи його функції. У ролі подразника Доман застосував картки, спеціально створені ним задля цієї мети.

На картках, які стали матеріалом для занять, були зображені крапки. Картинки слід було показувати на протязі 1 - 2 хвилин, але повторюватися урок повинен був кілька десятків разів на день. Пізніше крапки замінили слова, написані на білому фоні, що вимовлялися дорослим чітко й виразно.

Якщо вірити вченому, результати тривалої роботи виявилися вражаючими: діти, що вважалися розумово відсталими, в результаті наздоганяли й навіть випереджали у розвитку своїх здорових однолітків. Вони навчилися читати, рахувати й оволоділи енциклопедичними знаннями у різних сферах життя.

Слід, однак, відзначити, що така висока ефективність методики на ділі досі не доведена, а багато хто з фахівців стверджує, що її застосування в чистому вигляді може навіть нашкодити малюкові.

Картки Домана сьогодні

Основне призначення карток Домана полягає у розвитку пам'яті дитини. Навіть набори, що позиціонуються розробником як посібник для навчання читання, насправді базуються на механічному запам'ятовуванні. Сучасні картки випускаються в декількох варіаціях:

  • математичні, для навчання лічби;
  • ті, що навчають читати;
  • енциклопедичні, що містять інформацію про навколишній світ.

Існує також особливий різновид чорно-білих карток для новонароджених.

Методикою передбачається щоденний показ карток не менше 3 разів на день ― кожен з наборів демонструється за окремою схемою. Застосовуючи методику, слід вести строгий облік показаних карток: картка, показана 30 разів, вважається вивченою.

Демонстрація кожної картки триває не більше 2 секунд, після чого вона відкладається до наступного разу. У момент показу дорослий чітко промовляє написане слово або коментує зображення. Висока швидкість показів сприяє розвитку фотографічної пам'яті та швидкості сприйняття.

Найкращих результатів у розвитку, за ствердженням автора методики, досягають ті діти, в заняттях з якими застосовують і картки, і тренажер, чергуючи фізичні та розумові навантаження.

Мінуси методики ― великі та маленькі

Зворотній бік, що демонструє недоліки, є в кожній методиці. Однак система Домана у цьому питанні дасть фору будь-який інший: існує думка, що вся система ― чистісінької води обман і геніальна у своєму роді фінансова махінація.

Посудіть самі: оригінальні картки коштують недешево, а нехитрий дизайн значно знижує їх собівартість. Ціни на курс лікування в інституті Домана також вражають, хоча організація вважається некомерційною. Тим часом ефективність методики жодного разу не була доведена за допомогою контрольованих випробувань.

З точки зору деяких психологів система небезпечна тим, що її застосування може спровокувати перевантаження дитини новою інформацією, а в цьому випадку про користь не може бути й мови.

З проблемами перевантажень у немовлят і дітей раннього віку ми, психологи, стикаємося досить часто. Це дуже небезпечний вік через величезний потенціал «поглинання» всього, що дитині пропонується. Закінчується це як мінімум неврозами і психосоматичними розладами (кандидат психологічних наук Т.В. Вимекаева).

Педагоги ж підкреслюють однобокість методики: дитина виступає в ролі пасивного отримувача інформації, позбавленого можливості приймати рішення, робити самостійний вибір. В результаті відбувається гальмування розвитку творчих здібностей, логічного й образного мислення.

З пізнанням навколишньої дійсності теж виникають труднощі: звикаючи до картинки, дитина запам'ятовує та пізнає не зображений на ній предмет, а саму картинку. Побачивши зображуване в натуральну величину, малюк навряд чи пізнає його й зможе співвіднести з фото, показаним мамою.

Американська Академія педіатрії ставить під сумнів ефективність даної методики і не одноразово висловлювала застереження проти її використання.

У більшості випадків поліпшення, яке спостерігається у пацієнтів, що піддаються цьому методу лікування, слід вважати результатом зростання і розвитку, інтенсивних вправ у певних навичках або неспецифічних ефектів інтенсивної стимуляції (Американська академія педіатрії, «Лікування дітей з неврологічними захворюваннями за системою Домана і коментарі», журнал «Педіатрія», листопад 1982р.).

У своїх публікаціях, зроблених за період з 1968 по 2005 рік, Академія наголошувала не лише на неефективність методики, але і на неетичність поведінки її творця. Домана звинувачували в негуманному ставленні до батьків хворих дітей, яких співробітники Інститутів невиправдано обнадіювали, посилюючи тим самим гіркоту від невдалого результату лікування.

Обгрунтованість застосування

Суперечки про користь і шкоду методики Домана не вщухають і сьогодні, через роки після смерті вченого. Багато хто з батьків застосовує елементи методики у вихованні своїх дітей і відгуки щодо її ефективності помітно відрізняються ― від повного успіху до повного провалу.

Заради справедливості слід сказати, що нічого злочинного в демонстрації немовляті кольорових фото з написами немає, якщо ця демонстрація не стає сенсом існування всієї родини і єдиним способом розвитку дитини. Однак методика така трудомістка й витратна (в середньому потрібно 120 нових карток кожні 10 днів), що мало хто з батьків виконує всі її умови від початку до кінця. Переважна більшість застосовує систему Домана як доповнення до інших розвивальних занять з малюком, що насправді дуже мудро, бо «...правда завжди десь посередині».

Відео по темі
Рейтинг

No votes have been submitted yet.

Коментарі