Моторика ― велика і дрібна
Більшість малюків у цьому віці досить спритно бігає самостійно, проте якщо цього ще не сталося, турбуватися нема причини.
Середній зріст малюків на 14 місяці становить від 77 до 80 см, вага ― від 9 до 12 кг, і чим більша маса тіла, тим пізніше дитина виявляє бажання ходити самостійно. Втім, на те, коли буде зроблений перший крок, впливає не лише цей показник, але й темперамент дитини, попередній досвід (падала чи не падала дитина, намагаючись іти, злякалася чи не злякалася) і навіть статева приналежність (дівчатка часто починають ходити раніше).
Однак у будь-якому правилі бувають виключення, й цілком може трапитися так, що великий сміливий хлопчик обжене в спробах ходити худеньку нерішучу дівчинку.
Тому дуже важливо спостерігати фізичний розвиток дитини в комплексі: її вміння пересуватися поповзом, активність, прагнення вивчати навколишній світ, розвиток великої й дрібної моторики, бажання спілкуватися з оточуючими. Якщо всі ці складові не викликають у вас занепокоєння, можете бути впевнені ― дуже скоро маленький спринтер побіжить не гірше за своїх однолітків.
Крім ходіння, малюки цього віку засвоюють масу інших навичок, чим дарують чимало радощів і одночасно клопоту своїм батькам. Якщо раніше карапуз поповзом досліджував кожен куточок кімнати, то тепер він любить підтягуватися й добиратися до найвищих полиць. Йому подобається заштовхувати дрібні предмети в вузькі щілини ― наприклад, олівець у отвір між деталями пральної машини або чайну ложку в щілину дивана, тому хорошим рішенням з боку батьків буде ще раз перевірити недоступність розеток.
Крім великих рухів, карапуз продовжує засвоювати навички дрібної моторики, яка в свою чергу важлива для розвитку мовлення дитини. Стимулюйте рухи пальчиків малюка, пропонуючи йому ігри з дрібними предметами ― перебирання намистин і бобів, ігри зі шнурівками й простими сортерами, з піском і кубиками, вкладиші Монтессорі.
Соціальний та емоційний розвиток
Як і в минулому місяці, сьогодні для малюка неймовірно важливою є близькість спілкування з мамою. Якщо до цього ви не відчули повною мірою, що таке криза першого року, то тепер у вас є всі шанси, нехай і з деяким запізненням, відчути її на собі.
Період доношування, що припадає на перші 12 місяців життя, завершився, але зв'язок між матір'ю й дитиною все ще неймовірно міцний. По мірі дорослішання малюка цей зв'язок змінює форму й перетворюється на поведінку слідування. Ось чому карапуз так наполегливо чіпляється за маму, невпинно крокуючи за нею. За старих часів на Русі цей вік називали спідничним, і малюнки з зображенням матері сімейства з гроном дітлахів, що висять на її спідниці ― зовсім не художній вимисел.
Якщо мама не носить спідниці, сучасний малюк чіпляється за інші предмети батьківської одягу, а якщо це незручно ― просто ходить хвостиком, вимагаючи уваги. І цю увагу слід йому приділяти: хоча б потроху, хоча б на хвилиночку відкладати всі свої справи й давати малюкові відчути, що його сигнал помічений, що його люблять і йому раді.
У той же час ваш малюк робить перші спроби бути самостійним, і в нього виходить далеко не все. Ця невідповідність між дитячим «хочу» й «можу» ― найбільш розповсюджена причина істерик. У такі моменти дитина як ніколи потребує підтримки, і ні в якому разі не слід докоряти їй за незграбність або лаяти за нібито капризи.
Батькам слід зрозуміти, що відчувати емоції ― це нормально як для дитини, так і для дорослого. І малюк не винен, що поки що не вміє справлятися з ними. Завдання оточуючих дорослих зараз полягає в тому, щоб навчити його не виявляти деструктивну поведінку, навіть якщо настрій у нього ― гірше нікуди.
Ви будете здивовані, але тут дуже дієвим виявляється прийом контейнування, кажучи простіше ― заспокійливі обійми в поєднанні з ритмічним погойдуванням. Так-так, ласкаве заколисування діє заспокійливо навіть на дорослих людей, не кажучи вже про однорічних малюків!
Мовлення й мова жестів
«Коли ж, коли ж він заговорить?» ― турбуються батьки, варто дитині переступити рубіж першого року життя. Але далеко не всі малюки поспішають говорити ― більшості виявляється досить міміки й жестів, щоб висловити свою думку з того чи іншого приводу.
Така поведінка ― не причина для занепокоєння. Навіть якщо малюк не вимовляє слів, зверніть увагу на пасивний словник дитини ― наскільки добре вона розуміє те, що говорять їй дорослі. Якщо з цим все в порядку ― просто дайте карапузові час, не забуваючи при цьому стимулювати розвиток мовлення за допомогою ігор, пісеньок, забавлянок, читання книг, розповідання казок і просто спілкуючись із малюком.
Не шкідник, а дослідник
Роздерті книги й відірвані шпалери, розмазана по стіні фарба упереміш із молочною кашею, зламані й розбиті іграшки ― хто не стикався з цим, той ніколи не пробував приміряти на себе роль батька чи матері тоддлера. Додайте сюди ще спроби самостійно працювати ложкою або надягти комбінезон перед прогулянкою, супроводжувані гучним ревом, якщо не виходить ― і картина стане майже повною.
У вас може скластися враження, що карапуз навмисне бешкетує, щоб насолити дорослим, однак це не так. Така поведінка викликана тягою дитини до дослідження світу, а значить ― до розвитку власних здібностей. Чим більш дитина допитлива, тим стрімкіше вона розвивається. Тому не варто лаяти малюка за зіпсовану річ, краще заздалегідь заховати цінні предмети подалі в шафу.
Якщо малюк протестує проти купання або інших необхідних процедур, вередує і пхикає ― не поспішайте сердитися. Пам'ятайте, це нормальний процес, і дитині зараз набагато важче, ніж вам. Не карайте малюка за прагнення висловлювати свою точку зору доступними йому способами ― це його перші спроби самоствердитися. Краще вчіть дитинку домовлятися; навіть якщо вона не може говорити, вона прекрасно розуміє вас.
Однак слід пам'ятати, що домовлятися можна лише в тому випадку, коли дитина перебуває в спокійному, урівноваженому стані ― нехай і не задоволена чимось, але здатна засвоювати інформацію, що надходить ззовні.
У момент істерики єдиним ефективним засобом для малюка будуть міцні обійми рідної людини.
Улюблені ігри та розваги, а також їх безпека
Улюблені заняття в цьому віці тісно пов'язані з вивченням дитиною власних фізичних можливостей.
«А ну, а чи вийде у мене ось так? ...» ― приблизно так мислить дитина цього віку. Часом такі «експерименти» можуть бути дуже небезпечними для її здоров'я: вона так і норовить залізти якомога вище, спорудивши нестійку піраміду з предметів; вона вважає своїм обов'язком перекинутися через найвищі поручні, тому її безпека цілком залежить від пильності батьків.
Майте на увазі, що навіть маленька сходинка вниз може стати непереборною перешкодою для малюка, а значить ― приводом тьопнути об землю носом. Діти раннього віку ще не вміють правильно згинати ніжки в колінах, роблячи крок вниз, тому на сходах мамам і татам потрібно бути вдвічі обережнішими. Також не слід вчити малюка зістрибувати вниз навіть з мінімальної висоти ― присідати в момент стрибка, пом'якшуючи удар стоп об землю, малюки теж не вміють. Вони стрибають на рівних ногах, що може спричинити травми.
По мірі того, як малюк опановує нові вміння, коло його інтересів розширюється, і в той же час урізноманітнюються гри.
В більшості своїй це рухливі ігри, в процесі яких потрібно бігати, кидати предмети, перекочувати їх і перетягувати по землі, ставити один на інший, збирати й складати невеликі іграшки в ємності, з'єднувати між собою й знову роз'єднувати (тісто для ліплення, деталі конструктора) .
Харчуємося правильно
Незважаючи на наявність зубів і досить широке розмаїття продуктів, допустимих у раціоні карапуза, грудне молоко залишається важливою частиною його меню. Якщо у мами є можливість продовжити грудне вигодовування, то дуже бажано його продовжити.
Крім цього, дуже гарні для малюків цього віку такі продукти:
- Суміш, адаптована для дітей після року.
- Молочно-круп'яні каші.
- Овочеві супи (в тому числі й на бульйоні).
- Відварене м'ясо (індичка, нежирна телятина, кролик).
- Фруктові й овочеві пюре.
- Кисломолочні нежирні продукти ― сир, несолодкий йогурт, кефір.
- Компот зі свіжих фруктів або сухофруктів.
Риба, куряче м'ясо та яйця можуть викликати алергію, тому вводити їх у раціон слід з обережністю.
Оптимальна кількість годувань у цьому віці ― 5:
- Сніданок.
- Обід.
- Полудень.
- Вечеря.
- Молоко або кефір перед сном.
Важливо пам'ятати, що годувати з пляшечки на ніч малюка, що вже засинає, категорично не рекомендується, бо залишки суміші в ротовій порожнині можуть викликати розвиток карієсу. Дуже бажано дати дитині після їжі ковток води або компоту без цукру ― це в якійсь мірі замінить чищення зубів.
І знову про горщик
На 14 місяці життя деякі малюки проявляють інтерес до горщика, хоча й трохи інший, ніж очікують дорослі. Дитина може гратися з горщиком, класти в нього речі і навіть приміряти на голову. Однак спроби батьків умовити її використовувати цей девайс за призначенням викликають найчастіше подив і навіть протест.
Що робити в такій ситуації? Кращим виходом буде нічого не робити. Дозволяти маляті знайомитися з горщиком, саджати на нього ляльок і пояснювати, для чого він призначений ― цього на даному етапі цілком достатньо. «Привчати» дитину до горщика в класичному розумінні цього слова ще дуже рано, і набагато важливіше зараз не допустити появи у неї антипатії до цього предмету.
Кожна дитина ― унікальна
Як би не хотілося батькам похвалитися успіхами свого малюка перед друзями, це бажання не повинно йти врозріз із здоровим глуздом. Велика помилка багатьох батьків ― це їх спроби обігнати час. Будучи впевненими у виключній обдарованості малюка, вони намагаються дати дитині знання і вміння, до яких вона ще не готова просто в силу свого віку.
Друга крайність ― наслухавшись розповідей інших мам про досягнення їхніх чад, підозрювати з будь-якого приводу порушення розвитку малюка: «У всіх дітлахи вже ходять, а він повзає, всі складають пірамідку, а він — тільки розкидає!»
Не існує єдиного стандарту, що зобов'язує дитину в 14 місяців засвоїти ті чи інші навички. Не існує перемикача, який переводить малюка з одного рівня розвитку на інший. Кожна дитина сама знає, коли їй час почати ходити або говорити, як їй поводитися, коли її щось турбує. І досягнення інших дітей (про які вам, до того ж, відомо зі слів їхніх мам) зовсім не повинні бути приводом пред'являти підвищені вимоги до свого малюка.
Причиною звернення до лікаря може стати лише підозра на погане самопочуття або явна пасивність дитини ― небажання спілкуватися, нерозуміння простих фраз, звернених до неї, відсутність інтересу до вивчення навколишнього простору.
Правильним рішенням буде не очікувати від дитини результату, а дати їй якомога більше шансів на досягнення цього результату: забезпечити умови, які найбільше підходять для її успішного розвитку, а це в першу чергу ― здоров'я й урівноважений емоційний стан.
Не варто захоплюватися численними методиками раннього розвитку ― краще взяти з кожної ті елементи, що найбільш підходять вам, та частіше гратися з карапузом у своє задоволення, застосовуючи їх. Будь-яке починання зіставляйте з особливостями та інтересами вашого малюка, і тоді воно неодмінно виявиться успішним.
- Людмила Петрановская, Большая книга про вас и вашего ребенка
