Як підтримати сором'язливу дитину

Катерина Єльшова, 11 травня 2018
Батьки «закритих» й сором'язливих діток можуть натрапити на певні труднощі у їхньому вихованні та розвитку. Наступні стратегії допоможуть вам і вашому малюкові розкрити сильні боки його темпераменту.
Як підтримати сором'язливу дитину

Спостереження й навчання

Спостерігаючи за типовою поведінкою вашого сина чи дочки, ви можете розпізнати певні шаблони:

  1. Час. Коли саме час вашому малюкові легше звикати до змін або пробувати щось нове? Деякі дітки найбільш відсторонені вранці, після пробудження, але до вечора стають активнішими й завзятішими. Також «складними» для адаптації будуть моменти, коли дитина голодна, втомилася або хоче спати. В цей час найліпше буде, якщо все йтиме за звичним режимом.
  2. Місце. Деяким малюкам легше знайомитись з новими людьми в домашній обстановці (навіть, якщо це чужий дім), а інші швидше адаптуються в парках й на майданчиках.
  3. Люди. Поспостерігайте й зрозумієте, з якими людьми ваша дитина найкраще знаходить спільну мову – з дорослими чи дітьми, з веселими й активними, чи з такими ж спокійними та мовчазними, як вона сама.

Ще один момент, який ускладнює адаптацію у сором'язливих дітей, це велика кількість різних стимулів. Наприклад, день народження чи заняття танцями в залі – музика, багато людей, пожвавлення, нові сенсорні стимули (підлога, якою потрібно ходити босоніж) тощо. Діти цього типу особливо чутливі до звуків й різноманітних текстур.

Як поводитись, коли дитина «замикається» в собі

В різних ситуаціях, коли малюкові некомфортно, він плаче або відмовляється робити щось незвичне (відвідування лікаря, похід на дитяче свято, ваш вихід з дому у справах, знайомство з нянею), спробуйте діяти наступним чином:

  1. Визнайте почуття дитини. Це допоможе їй усвідомити, що ви її розумієте. «Я розумію, що тобі складно прощатися зі мною. Тобі не подобається, коли я йду. Я розумію, це непросто. Але мені потрібно йти на роботу. Ти залишишся вдома, разом з нянею/бабусею, й ви разом гратиметесь».
  2. Зробіть плавний перехід. Наприклад, почніть разом будувати вежу з кубиків або читати книгу. А закінчити це заняття пообіцяйте після того, як повернетеся.
  3. Розкажіть, що буде далі. «За 5 хвилин я піду на роботу. Та перед тим, як піти, я обов'язково поцілую та обійму тебе».
  4. Вигадайте ритуал. Це можуть бути повітряні поцілунки, якими ви обміняєтесь, спіймаєте й «збережете» на той час, поки будете нарізно. Або «коло хоробрості», яке ви зробите в коридорі поліклініки перед тим, як зайти до лікаря.
  5. Дійте згідно домовленому плану. Якщо ви сказали, що підете за 5 хвилин, після обіймів й поцілунків, то виконайте свою обіцянку. Дитину збентежить, якщо ви затримаєтеся довше названого часу або не підете зовсім.
  6. Зберігайте впевненість та спокій. Діти відчувають ваш стан та емоції, особливо малюки цього типу. Якщо ви турбуватиметесь, то малюк відчує це й вирішить, що є причини для занепокоєння. Якщо ж він бачитиме вашу впевненість, то знатиме, що все добре.

Регулярно демонструйте дитині свої любов та прийняття. Поважайте потреби малюка. Наприклад, знаючи, що дитина не любить великих компаній дітей, кличте на її день народження лише декількох близьких друзів, без гучних святкувань, артистів та конкурсів.

На що ще звернути увагу

  1. Уникайте ярликів. Навіть, якщо вам складно, не квапте дитину й не називайте її сором'язливою, повільною, кволою тощо. Сказавши їй: «Намагайся не бути такою боязкою і сором'язливою», ви наче говорите: «Намагайся не бути самою собою». Також уникайте говорити про особливості її темпераменту з іншими дорослими в присутності дитини. Наприклад, якщо ви хочете попередити виховательку в садочку, що малюк сором'язливий, не варто при ньому говорити: «Ой, він у нас всього соромиться! Не звертайте уваги".
  2. Використовуйте різні можливості, щоб допомогти дитині стати впевненішою, повірити в себе. Звертайте увагу на інтереси, вміння, нові навички та успіхи дитини. Виділяйте час на спільні ігри й ту діяльність, яка подобається й вдається малюкові.
  3. Розвивайте соціальні навички. Попри те, що сором'язливі дітки не дуже соціальні, не можна миритися з цим й просто обмежувати їх в спілкуванні з іншими людьми. Спочатку познайомтесь з сусідськими дітьми, ходіть одне до одного погостювати, щоб допомагати спілкуватися вашій дитині в знайомій обстановці. Розповідайте про переваги дружби, читайте казки про спілкування й дружбу.
  4. Допомагайте звикати до нових людей. Ваша дитина – не та, що з першого дня побіжить обійматися до нової няні. Тому будьте готовими до цього й терплячими. Дайте їй час звикнути, не квапте й не наполягайте.
  5. Повідомляйте про зміни заздалегідь. Знаючи, на що очікувати, дитина почуватиметься впевненішою й менше тривожитиметься. Ця інформація подарує їй відчуття контролю.
  6. Проговорюйте почуття й думки малюка. Наприклад: «Я бачу, що ти спостерігаєш за тим, як той хлопчик будує фортецю з кубиків. Хочеш підійти ближче й приєднатись?».

Коли має сенс звернення до спеціалістів

Інколи поведінка дитини може свідчити не про особливості її темпераменту, а вказувати на проблеми й затримку в розвитку:

  • не посміхається у відповідь на вашу посмішку (приблизно в 4 місяці);
  • не «спілкується» з вами через посмішку, міміку та звуки (приблизно в 9 місяців);
  • не розмовляє й не гукає (приблизно в 12 місяців);
  • відсутнє спілкування жестами (приблизно в 12 місяців);
  • не дивиться/не показує на прохання частини тіла, предмети чи знайомих людей (приблизно у 18 місяців);
  • погано тримає зоровий контакт;
  • відсутня радість від спілкування зі знайомими людьми в іграх.

В цих випадках обов'язково покажіть дитину педіатру та невропатологу, щоб розвіяти свої сумніви.

В інших випадках, коли малюк просто демонструє не ті риси характеру, про які ви мріяли або очікували, важлива ваша налаштованість. Якщо у вас протилежний темперамент, то вам буде складно спостерігати за тим, як сором'язлива/повільна дитина плаче в інших людей на руках, незадоволена на дитячому святі, 20-30 хвилин стоїть біля входу на майданчик, а не біжить гратися, «як інші діти». Важливо пам'ятати – щоб виховати в дитині відчуття впевненості й самодостатності, вам необхідно приймати її повністю. А це означає:

  • хвалити її сильні сторони (наприклад, вміння гратися самостійно, уважність);
  • підтримка в бентежливих ситуаціях;
  • адаптація свого стилю виховання до темпераменту дитини.

Детальніше про те, як виховувати дитину, якщо у вас різні темпераменти, можете прочитати тут.

Така підтримка й прийняття допоможуть вашому малюкові почуватись любим, важливим, впевненим й талановитим.

Рейтинг

No votes have been submitted yet.

Коментарі